Хто сіє вітер – пожинає бурю

З номінацією о. Романа Даниляка 29 грудня 1992 р. адміністратором Торонтської єпархії для Владики Ізидора Борецького, зрозуміло, якої Владика не прийняв, стався поділ цієї єпархії. В наслідок нетактовного потягнення Ватикану Торонтська єпархія поділилась. Подавляюча більшість священиків і мирян пішли за своїм довголітнім епархом Владикою Борецьким, а невелика частина пішла за нововисвяченим єп. Романом Даниляком. Сьогодні в Торонтській єпархії є двоєвладдя. Без сумніву, це не можна назвати здоровим явищем. Є намагання всю вину за цей стан скинути на Апостольську Столицю і Ватикан. Без сумніву, тут Ватикан не без вини, але у великій мірі вина є за нами самими.

Біда в тому, що в нашому суспільстві, як також у нашому церковному житті є одиниці, які стараються починати історію від себе і бути сіллю всього. На жаль, таким виявився о. Роман Даниляк. Він же дуже добре знав, що означає номінація бути адміністратором і то ще для свого довголітнього і заслуженого Владики Ізидора Борецького, якому, напевно, не одне повинен завдячувати, будучи його довголітнім канцлером. Усім відома постава Владики Борецького до проблем піднесення нашої Церкви до гідности Патріярхату, на жаль, від самого початку до сьогодні становище о. Романа Даниляка було протилежне. Миряни не раз ставили питання, чому Владика Борецький не замінить свого канцлера о. Р. Даниляка, але Владика Борецький того не зробив. Владика Борецький мав більше зрозуміння і відчуття. На жаль, не такою добротою виявився о. Р. Даниляк. Він же мав можливість відмовитись від такого становища, як адміністратора, але, навпаки, виявив незмірне бажання ним стати — бажання володіти, а не служити. Отець Р. Даниляк добре знає що, згідно з ватиканською практикою, діючому єпископові призначають адміністратора, коли він чимось провинився (зробив якісь надужиття) або в наслідок недуги, яка йому не дозволяє сповняти покладених на нього обов’язків. Владика Ізидор не почувається, що він має якісь надужиття, а, навпаки, розбудував свою єпархію і є в доброму здоров’ї. Владика Борецький просив єпископа-помічника, але не адміністратора, тому він не прийняв номінації Ватикану і вважає її за кривдячу за ним виконану велику працю.

Шкода, що Ватикан не взяв до уваги ситуації Торонтської єпархії та становища Владики Борецького і не відмінив свого рішення. До сьогодні ціла справа була б пішла в забуття.

Ватикан вислав до Канади свого підручного-медіятора Владику Михайла Гринчишина. Мабуть, Ватикан не був свідомим того, що Владика Михайло Гринчишин не належить до найкращих медіяторів. Його місія не то що не допомогла, але ще більше пошкодила і, можна припускати, що також увела у блуд Ватикан. Помилкою Владики М. Гринчишина було, що він перед тим, як їхати погоджувати нелегкі справи, не зустрівся зі своїми співвладиками. Невідклично відбулись помпезні єпископські свячення о. Р. Даниляка і величавий бенкет, і здавалось, що справа на тому закінчиться. На жаль, так не сталося.

Нововисвячений Владика Роман Даниляк почав діяти, себто робити вітер, застрашуючи тих священиків, що йому не повинуються, суспендами і т.д. Звичайно, цим ніхто з заторкнених священиків не переймався. Тоді Владика Даниляк, щоб якось понизити священиків, які не пішли за ним, звинуватив у фінансових спроневіреннях, браку знання та належних студій богословії і не є здібні для душпастирської праці, називаючи своїх противників, що вони є під впливом сатани. До речі, про це з’явилась стаття-інтерв’ю у канадській двотижневій католицькій газеті «Католік Нью Таймс» за 26 вересня 1993 р. Також говориться, що єп. Р. Даниляк про те говорив під час проповідей. На жаль, це не був вияв любови. Дивно, як можна змагатись за такий великий пост у церковній драбині, коли подавляюча більшість священиків є проти нього, а також вірні? Як можна бути єпископом, коли він своїх священиків ображає і робить їм закиди незнання богословії, що є невідповідними бути священиками і до того всього посуджувати їх у фінансових справах і все це взяти під спільний знаменник, що всі ці священики, які є проти нього, є під впливом диявола. Сказано дуже багато. Чи не краще було в цій ситуації відмовитись від Торонтської єпархії і попросити іншу. Того не сталось.

Коли єп. Р. Даниляк дав таке образливе інтерв’ю, що з’явилось у «Католік Нью Таймс», дванадцять священиків: о. Петро Біланюк, о. Богдан Білинський, о. Конрад Дачук, о. Богдан Гладьо, о. Тарас Лозинський, о. Роман Набережний, о. Богдан Остапович, о. Дмитрій Панків, о. Петро Стецюк, о. Мирон Татарин, о. Іван Татарин і о. Іван Труш подали цю справу до суду Онтаріо, судячи за образу єп. Романа Даниляка і газету, яка надрукувала це інтерв’ю, на мільйон сто тисяч долярів. Названі священики подали цю справу до суду в Онтаріо в грудні 1993 p., щоб боронити свою честь.

Про це з’явились обширні статті в канадських газетах, у яких є з’ясовані проблеми в Торонтській єпархії УКЦеркви, в «Гльоб енд Мейл» за 18 січня 1994 p., в «Торонто Стар» за 21 січня і «Католік Реджістер». В наслідок того газета «Католкік Нью Таймс» за 6 лютого 1994 року, у якій з’явилось інтерв’ю з єп. Даниляком, надрукувала вибачення наступного змісту:

«Католік Нью Таймс» і його редакція вибачаються за образу, спричинену українським католицьким священикам своєю публікацією з завваженнями про них, які подав єп. Роман Даниляк в інтерв’ю, що було надруковане 25 вересня 1993 р. В надрукованому інтерв’ю «Католік Нью Таймс» не пробував себе пов’язувати з твердженнями єп. Даниляка. Ми просто подали його опінію, як він її висловив, тому що брали до уваги його, як важливий елемент у подіях, що розвинулись у Торонтській єпархії, які ми все покривали через багато місяців».

Справді, редакції належить висловити признання, що вона мала настільки почуття справедливости, щоб вибачитись за те, що надрукували ображаючі інформації, які подав єп. Роман Даниляк.

Зі сторони єп. Романа Даниляка залишалась мовчанка. Говориться, мовляв, він такого не говорив і тим подібного. З цього виглядає, що єп. Роман Даниляк буде мусів на суді доказувати правдивість його закидів та очевидної образи. На жаль, тут не йдеться про змагання бути кращим душпастирем, але боротьба, не зважаючи на методи, за владу і тільки владу. На жаль, єп. Роман Даниляк засіяв вітер і, як виглядає, буде пожинати бурю, а це велика шкода для Христової Церкви в цілому, а української зокрема.

Микола Галів

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>