Свіжий номер

1(501)2024

Час ставати сильнішими

Стати автором

Хто змінив «Соборне Різдвяне Послання…» і які наслідки цього?

У попередньому, березневому числі журнала «Патріярхат» за 1984 р. на тему зміненого «Соборного Різдвяного Послання…» була надрукована стаття, у якій було поставлене питання: «Чи справді було «Соборне Різдвяне Послання…?». Хоч різдвяне послання мало спільну назву, себто «соборне послання», але виявилось інакше. До речі, все робилось так, що, мовляв, є одне соборне послання, але, як було показано у березневому числі нашого журнала, то були опубліковані два відмінні, бо велику частину з оригінального чи правдивого «Соборного Різдвяного Послання…», яке було надруковане у «Вістях із Риму» за листопад 1983 p., було чимало пропущено чи викинено, а ще більше додано нового тексту. Викинені й додані тексти з різдвяного послання були окремо надруковані у тому ж березневому числі нашого журнала.

Редакція кількакратно старалась одержати вияснення з митрополичої канцелярії у Філядельфії. На жаль, такий був збіг обставин, що, коли редактор журнала «Патріярхат» телефонував (три рази), то все відповідала секретарка, що митроп. Стефан Сулик виїхав, і його немає, а у двох випадках в той час був зайнятий. При цьому було подано секретарці телефон редактора, на який можна було потелефонувати. На жаль, з наших спроб нічого не вийшло. З тих причин не можемо подати точних даних і вияснень в цій справі. Все, що на цьому місці пишемо, це тільки наші припущення і коментарі на основі незаперечних фактів. Незалежно від всяких припущень, у цій справі повинно бути офіційне вияснення чи Філядельфійської Митрополії і всіх владик у США, чи Синоду Помісної УКЦеркви, чи хоча б Крилосу при патріяршому соборі Св. Софії у Римі. Такого вияснення чекають миряни!

Ні більше, ні менше незаперечним являється факт, що «Соборне різдвяне послання…» було не соборним. Як останньо виявилось, то й «Церковні вісті», що являються неперіодичним виданням Владики Августина Горняка, також поміняли «Соборне Різдвяне Послання…». Правда, «Церковні вісті» дали помітку, що це послання друкують «у скороченні». Отже, все, що там було опущене, має своє офіціяльне покриття, але все ж таки має своє значення, що саме вони скоротили. На жаль, скорочено, крім багато іншого, особливо оте місце, де в соборному посланні є привітання для наших братів-православних та їх владик по той і цей бік залізної завіси і заклик до спільних святкувань 1000-річчя християнства в Україні. Але крім скорочень були і додатки. Про це докладніше написано на іншому місці у статті під назвою «Чи існує аліянс між митрополичою канцелярією у Філядельфії і єп. А. Горняком?».

Тепер перед нами стоїть відкритим питання — хто змінив послання, з якою метою і для чого? Правда, на ці питання не так легко відповісти і прямо трудно з певністю назвати особу чи осіб, які це зробили. Звичайно, тут можна робити різні припущення та висновки. Незаперечним фактом є, що відмінне, чи, точніше сказавши, сепаратне «Соборне Різдвяне Послання…» появилось в українській католицькій пресі, в щоденнику «Америка», в тижневику «Шлях» і в «Церковних вістях» єп. А. Горняка. Названі пресові органи є під контролею владик. Звичайно, вони є духовними покровителями згаданих пресових органів. Можна зробити припущення, що це сталось без відома владик, можна припускати, що це зробив на свою руку дотичний редактор чи колективно редакція.

Таке припущення могло б бути реальним у редагуванні світських пресових органів чи навіть «напіврелігійних», але не католицьких. Тим більше, знаючи ред. Мстислава Дольницького, який добре виконує завдання своїх хлібодавців, він напевно не зробив би цього на власну руку, а він же редактор «Америки» і «Шляху». Він добре знає, що такого в журналістичному світі не практикується. На телефонічний запит, чи йому відомо, що є два відмінні «Соборні Різдвяні Послання…», М. Дольницький відповів: «Перший раз чую». При цьому я додав, що власне у щоденнику «Америка» і у тижневику «Шлях» появились відмінні від того, що появилось у «Вістях з Риму».

— Я таке послання одержав з Риму,— сказав М. Дольницький. Не зважаючи на все, можна з певністю сказати, що цього не зробила редакція, ані її редактор М. Дольницький з причин, які вже зазначено. Також трудно повірити, щоб це міг зробити хтось із священиків без відома владики. Хто міг на це мати вплив? Тільки владики, треба мати на увазі — американські владики. Всі владики, чи тільки один з них? Напевно при цьому не був причасний Владика Іннокентій Лотоцький, який має свій особистий погляд на наші церковні питання, але він далеко від Філядельфії, а, крім цього, він бажає єдности не тільки на словах, але й на ділі. Він бажає братолюбія і спокою. Владика Іннокентій засвідчив це і дальше засвідчує своєю поставою і працею. До речі, Владика Іннокентій щиро, без жодних калькуляцій визнав Патріярхат нашої Помісної Церкви і Блаженнішого Йосифа поминає завжди Патріярхом. Владика Іннокентій робить це постійно не тільки в одній чи другій парафії чи на пластовій оселі, але — всюди. Так Владика Іннокентій заслуговує на признання й пошану, а своєю душпастирською працею може бути дуже добрим прикладом для багатьох священників, як також для владик. Хоч не маємо від нікого жодного запевнення, але припускаємо, що Владика Іннокентій не мав нічого спільного з «сепаратним» посланням.

Чи міг на це мати вплив Владика Лостен? На це немає найменших познак, і мало правдоподібно. Отже, тут у першу чергу можуть входити до уваги владики, що живуть у Філядельфії, себто митрополит Стефан Сулик і єпископ-помічник Роберт М. Москаль. Обидва владики мають безпосередній вплив на редагування щоденника «Америка» й тижневика «Шлях». Очевидно, трудно повірити, щоб Владика Москаль, будучи в той час ще єпископом-помічником, рішився сам на такий крок, щоб викинути частину тексту з «Соборного Різдвяного Послання…»

В такому випадку залишається Владика Стефан Сулик. Правдою є, що Владика Стефан є духовним покровителем обох газет, і він є за них у значній мірі відповідальний. Чи міг Владика Стефан змінити згадане послання, трудно з певністю сказати, бо деякі його кроки в минулому не потверджують цього. Пригадаймо собі, коли о. Стефан Сулик був номінований на митрополита Філядельфійської Митрополії, то одним з перших його кроків було те, що він обнявся з митрополитом Української Православної Церкви в Бавнд Бруку, Блаженнішим Мстиславом, як також на останньому конгресі СКВУ у Торонто погодився на деякі спільні кроки з братами-православними під час відзначення 1000-річчя християнства Руси-України. Отже, важко повірити, щоб він викинув звернення-привітання до наших братів-православних і заклик до спільного святкування 1000-річччя християнства. Все ж таки питання залишається відкритим: хто змінив «Послання…»? З певністю можна твердити, що само воно не змінилось, і тут Святий Дух також не діяв. З вище сказаного можна зробити висновок, що за зміну послання є відповідальна церковна влада Помісної УКЦеркви.

Хоч наша Церква має свої синоди, що є затверджені Апостольською Столицею, і на їх форумах вирішуються всі справи Помісної Української Католицької Церкви, але утворення нової єпархії у Пармі сталося поза відомом синодальної системи. Ми вже у лютневому числі подавали, що утворення нової єпархії вирішили наші владики в СІЛА без відома синоду і голови синоду Патріярха Йосифа. Ми таки писали правду, бо Папа Іван Павло II це потвердив у своїй буллі:»… недавно українські єпископи філядельфійської Митрополії Сполучених Штатів Північної Америки, розважаючи розлогість цієї єпархії, яка в 1958 році була підвищена до рівня Митрополії, їм стало ясно, що дуже важно давати духовну опіку в кожному місці, вони не вагалися запропонувати Апостольській Столиці, щоб деякі стейти Філядельфійської Української Митрополії були відділені, і на їх території створена нова єпархія». Отже, тут була відокремлена дія. До відокремлених дій владик у США також належать окремі послання з нагоди Різдва і Великодня ієрархії в США. Тоді пощо соборні послання? Чи так має виглядати єдність наших владик? Останньо вийшла безпотрібна метушня із зміненим «Соборним Різдвяним Посланням…». Яка була мета цього, трудно пояснити. Це поганий прецедент, який може мати далекойдучі наслідки.

Якщо церковна влада думає, що мирянин, а тим більше під сучасну пору, є малограмотний, і можна йому все говорити й писати, то вона дуже помиляється. Варто б мати на увазі, що мітра не є ознакою ні мудрости, ні непомильности, тільки знаком церковного ієрарха, тобто слугою слуг.

Нас церковна влада часто вчить єдності, це добре. Лекцію патріотизму і єдности дала церковна влада на конгресі СКВУ у Торонто. Було б добре, якщо б наші владики, які правильно голосять і закликають до єдности українську громаду, самі її показали, але, на жаль, ми цього не бачимо. Яка ж це може бути єдність, коли церковна влада викинула привітання для наших братів-православних? Як це можна пояснити з християнської точки погляду, коли Церква нас учить любити навіть ворога? Ось викинений текст з «Соборного Різдвяного Послання…»:

«У цей радісний празник Різдва Христового нам приємно зложити найсердечніші святкові побажання й поздоровлення нашим Братам — ВПреосвященим Владикам, священикам і мирянам Української Православної Церкви в Україні й на поселенях сущої та хочемо висловити наше бажання, щоб уже так близький ювілей 1000-ліття нашого християнства ми відзначали разом духом і тілом та «єдиним серцем і єдиними устами».

Чи це кому подобається, чи ні, але вірні як української католицької, так і української православної Церков бажають зустрічати радісне 1000-річчя християнства разом. Дав би Господь, щоб наші владики по одній і другій стороні бажали того самого, що й їх вірні! На жаль, церковна влада УКЦеркви в США у згаданому посланні цього не виявила.

Як же церковна влада, міняючи зміст документу, могла писати такі слова: «…сьогодні сатана все і все більше опановує школи, пресу, радіо й телевізію, через які поширює марксизм і антирелігійні погляди, місцями продістається так хитро замаскований навіть у церковні й напівцерковні організації та в їхню пресу, щоб у них і через них підривати основи віри та авторитет Христової Церкви…». Автори чи автор цього «шедевру» не називає, кого саме мається на увазі. Цього автора чи авторів можна запевнити, що всього того, що є написано, сатана не пробує робити, бо це за нього краще зробила наша церковна влада. Такими «науками» у Божому Винограднику не можна нічого виплекати, вони діють протилежно, з шкодою для Христової Церкви. Чи в такій ситуації можна сподіватись, щоб були покликання?

Поділитися: