Погромник всього, що українське, а зокрема Української Католицької Церкви та її визначних митрополитів, КДБівський вислужник Володимир Бєляєв знову в журналі «Прапор» за січень 1981 р. «воскрешує» ганебний, повний наклепу і брехні фільм «Іванна» тільки для того, щоб ще раз знеславити святця, князя нашої Української Католицької Церкви, великого гуманіста, Митрополита, Слугу Божого Андрея Шептицького. Сценарій фільму написав той самий Бєляєв, а режисерував Віктор Івченко. Цей фільм був випущений на екрани тому двадцять років, але бідолашний КДБівський служака Бєляєв жалується, що фільм незабаром зняли з екрану, а тепер після двадцяти років знову відновлять його демонстрування. Ось слова В. Бєляєва:
«… Життя Іванни видалося не дуже довгим, мені було сумно, що не стрічаю її на екранах. Тим більше, що ми з режисером і зйомочним колективом присвятили цьому фільму кілька років, а зарубіжні вороги — українські націоналісти, що втекли до Канади, в Сполучені Штати Америки і ФРН, накинулися на кінокартину з несамовитою люттю і безглуздими нападками. Вочевидь, їх зачепило за живе викриття покровительки і наставниці українського націоналізму — уніятської Церкви і таких її ієрархів, як митрополит і граф Андрій Шептицький та його коадьютор, нинішній кардинал Ватікану, співпрацівник фашистського ґестапо Йосип Сліпий».
Постає питання, для чого було відновляти показ брехливого антиукраїнського фільму «Іванна», яка була причина цього? Кремлівські вожді завжди пильно слідкують за всім розвитком Української Католицької Церкви і зразу реагують, щоб угробити всі парості нашої Церкви, яка відроджується в Україні й розвивається в діяспорі. Це зокрема вдалось завважити після схваленої деклярації «Торжественне осудження т.зв. «львівського собору» з 1946 року» Синодом Помісної УКЦеркви, на яку зразу відгукнувся Кремль, чи точніше на доручення кремлівських вождів Патріярх Пімен.
Ні, вони не можуть бути спокійними, коли наша Церква живе, розвивається і діє. Дехто може поставити питання: а при чому тут покійний сл. п. Митрополит Слуга Божий Андрей. Власне, саме в Слузі Божому Андреєві є актуальне питання. Саме тепер відбувається беатифікаційний процес, отже треба цьому якось перешкодити. Треба поновити брехню і її поширити. Це не тільки, що буде знову пущений фільм «Іванна», що є проти Митрополита Слуги Божого Андрея, але це дано нагоду для погромщика Української Церкви Бєляєва написати зливу нової брехні, що він і зробив у своїй статті «Довкола «Іванни»».
Щоб у якийсь спосіб підкосити фіналізацію беатифікаційного процесу, кремлівські ґавляйтери витягнули стару макулятуру, якою є фільм «Іванна». Бєляєв пише, що одержав від Ф. Бєлова листа, в якому написано:
«Враховуючи велике суспільно-політичне значення і гостру антирелігійну спрямованість картини «Іванна», прийнято рішення про її повторне тиражування…».
Власне на цьому тлі цей наказ про відновлення показу фільму дав нагоду Бєляєву написати повну брехні статтю про те, як народжувалася ідея сценарія і випродукування фільму. Все зроблено для того, щоб ще, і ще, і ще раз знеславити нашого Митрополита Андрея, щоб його представити як «гітлерівського коляборанта».
Можна б припускати, що у Ватикані готові повірити в цю брехню, бо бачимо, що кожну реакцію Москви у Ватикані сприймають і трактують серйозно, але в даному випадку це не пройде, бо існують документи з протилежними фактами. Ось щойно недавно появилась в англійській мові книжка «Східня політика Ватікану» 1917-1979 рр», що її автором є Ганс-Якоб Штелле. Власне, в цій обширній і цікавій праці є також цитовані листи Митрополита Андрея Шептицького до Ватикану, в яких він інформував Апостольську Столицю про ситуацію на Україні після втечі більшовиків і приходу німців. Перший лист написаний зараз же після приходу німців, в якому було написане: «Добре, що прийшли німці і що вже раз назавжди скінчиться з переслідувачами Церкви — комуністами», але вже в серпні 1942 р. він писав до Папи Пія XII, що «німецький режим гірший за більшовиків: число замордованих жидів на Україні перейшло 100,000 (стор. 214). Отже, трудно буде повірити в брехні Бєляєва та його хлібодавців. Бєляєв у своїй довгенькій статті описує, як в його уяві народжувався фільм «Іванна» і тут пише свої вигадки про те, що митрополича палата була пристановищем для Гестапо і німецьких чинників, зокрема таких, як Ганс Кох, Оберлендер й інші.
Борзописець Бєляєв, мабуть, не забув, хто властиво злигався з Гітлером, хто підписував з ним договори, а після цього спільно роздирали Польщу, а згодом за згодою Гітлера займали Балтійські держави, це були і кремлівські вожді, його хлібодавці, але про них не можна було тоді, як не можна й тепер, писати й говорити. Проте можна клеймувати і очорнювати невинних людей, людей великого серця і доброти, яким завжди був Митрополит Слуга Божий Андрей. Цей самий Митрополит Андрей мав відвагу не тільки написати послання «Не вбивай», що стосувалось до масового винищування жидів, воєнно-полонених і взагалі безборонних людей, але сам переховував жидів і дав доручення священикам, щоб також допомагали жидам переховуватись.
Отже, кого може переконати брехливий фільм «Іванна» про те, що її зрадив Митрополит Андрей. У фільмі йдеться про українську дівчину Іванну, яка жила у Львові і працювала, як пише Бєляєв, в «колябораціоністському комітеті» й відвідувала з «дамами-патронесами» табір смерти «Цитадель». Там вона безпосередньо побачила, чим є фашистська окупація. Вона допомогла, як пише Бєляєв, біля трьомстам полоненим, в тому числі й французам, втекти з табору. Очевидно, це було діло Іванни, але її в тому зрадили… «святоюрські златоусти…». Вона загинула в одному із застінків Львова, неподалік від «Цитаделі». Трохи далі Бєляєв пише:
«Нам хотілося показати і віруючим, і людям, які давно зреклися будь-яких пересудів, яким був насправді в роки окупації цей кандидат у святі (підкреслення наше, М.Г.), що відправив на той світ багато Іванн».
З вищенаведеного виразно видно, яка була ціль більшовиків років тому двадцять і яка є сьогодні. Хто знав Митрополита Андрея — людину безмежної доброти, щирого серця, незрівняного відданого церковного ієрарха, який помагав не тільки українцям і віруючим, але кожному, хто цієї допомоги потребував. На це є факти, а не видумки якогось там погромщика Бєляєва.
Бєляєв кінчає статтю таким ствердженням: «… розповівши історію української дівчини Іванни, яка потрапила в тенета церковників і загинула за праве діло, зірвавши перед смертю зі своєї шиї хрест…».
З хвилиною, коли Бєляєв зірвав хрестика з шиї Іванни, чомусь цей же хрест почала поширено носити молодь в Радянському Союзі, про що писала українська радянська преса. На цей незаперечний факт немає відповіді ні в Бєляєва, ні в його хлібодавців. В час гітлерівської окупації гинуло більше Іванн в гітлерівських застінках за українські національні права, незалежність і свободу українського народу і таки з хрестиками на шиї. Робили це не тільки гітлерівці, але також більшовицькі душогуби, які в 1941 році залишили спільні могили по всіх українських містах західньої України, в яких були поховані помордовані енкаведистами сотні Іванн і Іванів.
Більшовицькі застінки не були кращі за гітлерівські, та на жаль, ті ж самі застінки з додатком психушок дальше продовжуються сьогодні у більшовицькій дійсності. Бєляєву треба було б знати, що перші концентраційні табори і найбільш жахливі застінки були й далі залишились у більшовицькому «царстві». Вже час хоч мертвим дати можливість спокійно спочивати! Незалежно від всього Митрополит Слуга Божий Андрей буде вічно жити в українському народі, а світла пам’ять про нього буде йти з роду в рід.
М. Галів
