І знов несе Спаситель на Голготу

І знов несе Спаситель на Голготу
Тяжкий свій хрест, і падає Він знов…
І знов юрба скаженна розпинає
Предвічную, жертовную, всепальную, єдиную
Любов…

І знов цікавих і байдужих безліч,
Добра ніхто не пам’ятає знов…
А на Голготі всесвіт обіймає
Спаплюжена, зневажена, збечещена безсмертная
Любов…

Злоба і заздрість знову всім керують,
Ненависть і брехня царюють знов —
Конає на горі Череповищі
Оганьблена, очорнена, обпльована, невинная
Любов…

І всі ми знову — хто вмиває руки,
А хто глядить, як ллється чиста кров,
Хто одіж ділить… на Горі ж схрестилась
Роздертая, розтерзана, розшарпана, розп’ятая
Любов…

Чи ж не тяжить нам та вина страшенна?
Чи ж в жилах наших вже замерзла кров?
То хай же чимскоріш її розтопить
Всесильная, нездолана, утверджена, воскреслая
Любов!

Василина Щурат-Глуха

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>