«І спізнаєте правду, і правда зробить вас вільними» (Ів 8, 32), – так говорить наш Господь Ісус Христос. Отже, тільки повернувши правду про своє загальнонародне «Я», народ зможе нарешті ввійти до своєї Землі Обітованої. На цьому наголосив Патріарх УГКЦ Святослав у посланні «Наша Свята Софія»: «У затишку софійної традиції київського християнства сформувалася особлива літургійна, богословська, духовна та канонічна спадщина. Ця багата духовна культура все ще, на жаль, мало вивчена та досліджена. Сьогодні ми разом із нашими православними братами, співспадкоємцями Київської Церкви, покликані заново відкрити цей наш спільний скарб…». Виходячи з цих засновків, отець Орест Фредина у Львові благословив науково-просвітницьку працю з популяризації києво-українських святинь. Він зазначає, що «необхідно акцентувати на наших перемогах, оскільки вони є для нас натхненням, і популяризувати славні сторінки історії України та духовні цінності періоду після Хрещення Руси-України».
Цією статтею про легендарну українську святиню – ікону «Богоматір Велика Панагія» я планую розпочати серію публікацій із рубрики «Прославлені ікони Княжої України: повернення додому». Згадана святиня є однією з найбільш знаних і прославлених ікон Київської Руси, або княжої Руси-України. Історія її як реліквії нерукотворного, божественного походження, що виражене мовою неординарної стилістики, перегукується зі знаменитою Гваделупською Богоматір’ю. Можна з певністю сказати, що ці дві прославлені Богородичні ікони у християнстві є особливим явищем світового значення.
Повністю статтю читайте у паперовому варіанті.
Також можна придбати електронний варіант нашого видання.
