Іконописна школа монахів-студитів 1927 – 1939 років та її теперішнє продовження

Паралельно зі створенням Святоіванівської лаври Студійського уставу у Львові в 1927 році була заснована іконописна школа студитів. За поділом дослідниці Ольги Войтюк, ця «робітня малярства церковних ікон», як її називав Андрей Шептицький, мала три періоди розвитку: 1927 – 1933 роки – створення іконописного осередку та школи при Львівському студійському монастирі на вул. П. Скарги, 20-а (тепер вул. Озаркевича, 2); 1933 – 1937 роки – переміщення школи до Унева; 1938 – 1939 роки – повернення іконописної майстерні до Львова. Тобто загалом школа та майстерня проіснували 12 років. Але й на цьому їхня історія не закінчилася (хіба що структурно), бо вихованці продовжували діяльність як іконописці та згодом мали власних учнів і послідовників.

Отже, на запрошення архимандрита Климентія Шептицького в іконописній школі почав викладати Михайло Осінчук – представник неовізантійської течії в українському мистецтві. Цей напрям ще називають «бойчукізм» від імені її засновника Михайла Бойчука, який, до слова, теж був стипендіатом Шептицького. Серед загального опису курсу Осінчук навіть написав для Митрополита вимоги до майстерні: «1. Робітня для учеників; 2. Робітня для професора; 3. Робітня технічна; 4. Одна дуже чистенька кімната, в якій сохли б верніксовані ікони. Відповідна кількість шпалюг. Два столи двометрові. Шафа на ікони і на підручники. Диктові рисівниці. Кілька табуретів зі скляними плитами для тертя та розроблювання фарбів. Відповідна кількість потрібних утензалій: порошкові фарби, посуда, карук, крейда, вугіль, позлітка, золото, репарірки для жолоблення орнаментів на ґрунті, пензлі, агати до полірування золота, куранти до тертя фарбів, шпалі тощо».

У навчальній програмі іконописної школи студитів були такі предмети: рисунок вуглем, технічні підготування для ікони, копіювання ікон, вивчення орнаменту на основі орнаменту на іконах, спроби компонування стилевих орнаментів ікон, стінопис фресковий і темперовий. Ця програма та засвоєння практичного і теоретичного матеріалу були розраховані на два роки щоденних чотирьохгодинних занять. Але врешті-решт була укладена угода про заняття двічі на тиждень по дві чи дві з половиною години.

 Повністю статтю читайте у паперовій версії журналу або в електронній на сайті https://journals.ua/