Може здаватися дещо дивним, що Катерина Щоткіна акцентує на главі Церкви як на політичному діячеві, а не на якихось його духовних і суто пастирських рисах. Але, можливо, вона як ніхто збагнула, що Гузар був нам даний саме в той, а не в інший період державної історії як зразок, якого ми – українці – найбільше потребували: зразок справжнього політика. До того ж вона чітко показує, як можна впливати на громадянські процеси настільки м’яко, чисто й аполітично, що ніхто не закине ні йому, ні керованій ним Церкві націоналізму, корисливості чи прислужництва. «До Гузара дослухаються саме тому, що його інтонація виключає безумовне підкорення» – він гарантував свободу співрозмовникові, свободу для зростання, а не підлеглості.
Повністю статтю читайте у паперовій версії журналу
