Історичне хрещення

На березі Західнього Бугу розташована червоноградська школа-інтернат для дітей-сиріт або сиротинець. З усієї Львівщини є тут більше, ніж двісті дітей, доля яких обікрала материнської ласки й батьківської турботи, зібрані вони в цьому будинку, який став для них їхнім домом. Тут учні І до XI клясів, оточені турботою учителів та виховників під керівництвом директора школи Ярослава Володимировича Луцика та його заступників у навчальній праці: Красій Степанія, Жеребцова Валентина, — здобувають знання, вивчають рідну науку, вчаться людського досвіду, проводять і своє дозвілля.

З кінцем вересня 1990 р. діти І —VІІ клясів і від Нового Року по 18 травня учні VІІ — XI клясів почали вивчення Божої науки, тобто катехизму, кожної п’ятниці в тижні. Діти, що досі не мали можливости пізнати Боже слово і Христа, почали вчитися любити Бога і ближнього й справляти своє життя на дорогу, яку вказав Христос-Спаситель, щоб бути з Ним у вічності, а тут, на землі, жити гідністю дітей Божих.

Всі здорові науки світу є важливі і потрібні людині, бо в них силою нашого розуму пізнаємо світ, але з них усіх найвища й найважніша є та, що її об’явив людям сам Господь Бог. Вона не тільки вияснює нам найістотніші правди про Бога самого, але й про людину і всесвіт у відношенні до Бога, і це перевищує пізнавальну силу нашого розуму. Ця наука не є тільки знанням, але вона виховує нас, подає вказівки, як треба жити, щоб осягнути свою ціль, якою є небо, сам Бог, що і став дві тисячі років тому людиною і жив між нами, і вмер ради нас на хресті, щоб відкрити нам дорогу до Божого Царства, яке ми були втратили на початку нашого існування і можемо тратити його особисто кожний нашим нерозумом у наших гріхопадіннях. Він лишив для нас стільки джерел спасіння, з яких ми черпаємо його спасенні благодаті для життя наших душ. Це Хрещення, Миропомазання, Сповідь і Пресвята Евхаристія, в якій Він залишився у видимий спосіб з нами і став нашою поживою душі на життя вічне. Це св. Таїнства, які приймаємо вже від дитинства; щасливі діти, що можуть їх прийняти по народженні і з хвилиною, коли почали свій шкільний вік. Не всі наші діти мали ще не так давно те щастя, прийти до Ісуса, як колись, коли їхні матері їх приводили до стомленого Вчителя і Він благословив їх і обнімав (див. Мр. 10, 13-16). Тоді сказав Господь такі великі слова про дітей: «Таких бо царство Боже».

З усіх дітей у Червонограді — 70 не були охрещені, і вони почали готуватися стати дітьми Божими і членами св. Христової Церкви через св. Тайни Хрещення і Миропомазання. Це Таїнства нашого новонародження, ми в них знову народжуємось звише, з води і Духа, як це сказав Ісус вченому Нікодимові в розмові з Ним (Ів. З, 3-6). Обряд Хрещення вимагає тому, щоб мали ми і нових духовних батьків, яких звемо хресними батьками. У Червонограді треба було знайти таких хресних батьків. Ними радо і з великою радістю стали для наших неохрещених сиріт студенти і студентки львівського державного медичного інституту. Вони стали батьками для дітей-сиріт! Вони будуть духовними опікунами, помічниками і підтримкою для них в житті. Діти це відчули, і це можна було відчитати на їхніх заплаканих і до моменту хрещення розгублених очах.

Хресні батьки, наші студенти, стануть в такий спосіб і свідками другого народження, духовного народження дітей. Бажання тих студентів вчинити це для малих сиріт виникло на заклик голови Лікарського товариства завідуючого катедрою оториноларингології, професора Олександра Омеляновича Кіцери; депутата Обласної Ради, завідуючого катедрою нервових хворіб з медичною генетикою проф. Павла Григоровича Скочія; викладачів катедри нормальної анатомії, а також зав. катедрою управління охорони здоров’я доц. Ярослава Петровича Базилевича. Цей заклик знайшов відгук і серед професури цього інституту. Наші лікарі в історії ставились з великим зрозумінням і поміччю до надприродніх благ, що їх створив Бог для людини.

Підтримку, благословення і допомогу в отриманні св. Письма (Новий Завіт), образочків, медаликів, вервиць для дітей інтернату дали Блаженніший Патріярх Мирослав-Іван і Владика Володимир Стернюк. З подібною поміччю прийшла теж Мати генеральна Згромадження сестер-служебниць с. Франціска Библів, с. Бернарда, с. Доситея, с. Бенігна і с. Касіяна. В організації цього великого моменту поміг доц. Базилевич Я. П., о. Й. Годунько, протоігумен оо. Василіян В. Мендруня, ЧСВВ, ректор Медінституту проф. Павловський М. П., доцент катедри нормальної анатомії Боянівський В. І., старші наукові співпрацівники УНДЛ — Кокодиняка Ізяслава Петровича, керівники школи-інтернату, які подбали про транспорт для поїздки хресних батьків в Червоноград. Доцент катедри нормальної анатомії Рутковська Надія Михайлівна подбала про біле полотно на крижми для наших неофітів!

Помагали заступник Голови Міської Ради п. Семків О. І., пані Калинець І. О., п. Космина М. Ю., п. Лободинський і п. Корча. Список був би більший, та подаємо бодай головніших, щоб не забулись їхні імена в цій небуденній хвилині цього історичного хрещення. Навіть така подробиця, дуже практичного характеру, як виписані карточки з прізвищами дітей, щоб хресні батьки могли вибрати собі немов «таємним голосуванням» своїх хрищеників, — і це порадив і приготовив проф. Скочій П. Г. і подібні проблеми, пов’язані з транспортом для дітей, розв’язували асистентка катедри анатомії Галюк Уляна Михайлівна, учителька філософії Маїк М. М. та студенти Пиндус В. і Свередюк П. Всі хотіли чимсь помогти і взяти участь у цій великій святій події, що належить до подій відродження нашої Церкви по її 45-літній неволі.

Радістю нашого свята поділились з нами своєю присутністю голова ОблВНО Калинець Ірина Онуфріївна, її заступник у виховній роботі Космина М. Ю., який став хресним батьком однієї дівчинки-сироти, та чимале число сестер-служебниць.

Прийшов той великий і радісний благословенний Богом день 19 травня р.Б. 1991, в якому оо. Василіяни з ігуменом манастиря Мар’яном Чернегою в парафії Української Греко-католицької Церкви м. Червонограда уділюють дітям-сиротам святі Тайни. Читають дітям привітання Блаженнішого Патріярха. Стоять рядочком діти з їхніми хресними батьками, немов ангели перед Престолом Всевишнього, щоб однодушно сказати: «Боже, ми Твої діти, відрікаємось сатани, відрікаємось усього того, що противне Тобі. Обіцяємо служити Христові і готові ми укласти наше життя на основі Його євангелії».

Дух перехоплювало у присутніх, що переживали цей момент, бо. видавалось, що усміхались ангели і повні були небо і земля Божої слави. Бо діти в Христа зодягнулись, зодягнулись у святість, новоохрещені стали на шлях духовного життя, на шлях досконалости, народившись звише водою і Духом. Окремою душевною радістю пережили цей момент викладачі і студенти львівського медичного Інституту. Вони бачили дивний овоч їхніх старань і праці. Вони як миряни і мужі науки виконали велику працю і сповнили священний обов’язок для Христа. Вони виконали те, про що казав Ґете, і нехай ці слова будуть їм нашою заплатою: «Перед великим розумом я схиляю голову, перед великим серцем — коліна!». Нехай усім добродіям того «історичного Хрещення» допомагає і благословить Бог!

с. Діогена-Галина Терешкевич, СНДМ (Львів)

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>