Свіжий номер

1(501)2024

Час ставати сильнішими

Стати автором

Із сторінок У.П.Б. «Вісті з Риму» рік 13. ч. 1-4

В своїм слові до паломників папа вказує на духову кризу, яку переживає християнський світ через нахил вірних попадати в сумніви, відводячи цей процес ще аж до Картезія (17 вік). Папа закидає модерному мисленню брак послідовности та нахил тривати в сумнівах і непевності, закликає зі світильником у руці шукати правдивих доріг християнської думки.

Для ілюстрації наших часів папа цитує зі св. Павла (Єф. 4, 14-15) «Не можемо бути малолітками, яких кидають хвилі і яких обносить всякий вітер науки, зводячи на манівці людською хитрістю і обманом. Але будемо жити по правді і любові…». (Ред. коментар: Якби ці слова папи стали світильниками самопізнання і благоразумія для тих ватиканських політиків, що дали себе ошукати діявольською хитрістю і обманом, увесь християнський світ радісніше зустрічав би Святий Рік). *****

В тім ювілейнім році не буде паломників з України, так як і в попередніх, коли «вся наша Ієрархія, сотні священиків, монахів і монахинь та тисячі вірних стали в’язнями Христа ради, Укр. Кат. Церка мусіла зійти в катакомби, мусіла замовкнути, стати Мовчазною Церквою»

Завдяки двом енциклікам папи Пія XII в обороні нашої Церкви, переслідування її стало відоме в усьому світі, за неї молилися в різних латинських церквах, говорилося на різних між­народних конгресах, писалося в світовій пресі. В тім ювілейнім році також на жаль не буде паломництва з України, бо там далі триває релігійне переслідування, але наш біль побільшується, коли бачимо, що тепер про Мовчазну Церкву мовчиться, що наші браття і сестри почуваються опущеними, самітними.

Тому нашим святим обов’язком є помогти їм, піддержати зростаючу релігійну свідомість серед молодих людей в Україні і оборонців ролі Церкви в історії українського народу та його права на свободу і суверенність, а їх серед молодих українських науковців в рідному краю щораз більше, не зважаючи на тяжке переслідування». *****

Наші горизонтальні здобутки на поселеннях (митрополії, екзархати, будова церков, шкіл) належить повернути на вертикальний ріст, ріст в гору: через поглиблення релігійно-богословської освіти серед мирян (Собор Ватиканський II про більшу ролю і відповідальність «божого люду» за долю і майбутність Церкви), — через зріст покликань до священичого і монашого стану. Численні вже видання Укр. Кат. Унів. можуть бути помічними в тій справі. Краса нашого обряду в його традиційній формі, що своєю іконографією зв’язує з прахристиянською Церквою перших століть, повинна бути «притягальною силою і остоєю на поселеннях». Недаром кардинал Оттавіяні, будучи на нашій Святій Літургії 1 листопада 1974 р. в соборі св. Софії в Римі сказав, що під час її відправи «тратиться почуття часу». *****

Масовою участю в паломництві до Риму в цім ювілейнім році ми повинні заманіфестувати вірність вселенському християнству і так обновити наші духові сили для зустрічі вже в кращих часах тисячлітнього ювілею хрищення України. *****

Від 10-15 вересня 1974 відбувся в Кордобі перший іслямсько-християнський конгрес із сто учасниками з 23 країн — серед взаїмної пошани і толеранції. Привіти були від президентів Єгипту, Іраку, від еспанського міністра і від кардинала Пінєдолі, президента «Секретаряту для Нехристиян». Музульманським делегатам вперше дозволено на їх релігійний культ в бувшій кордобській мошеї, яку замінено на християнську катедру ще 1236 року. *****

Студенти У.К.У., яких число значно зросло, після вечірніх молитов вже понад два роки спільно моляться за прославу слуги Божого митрополита Андрея Шептицького.

Крім цього, кожного дня студенти окремо заносять молитви за наших страдників, яких виготовлений ними список виносить понад 70 імен, таких як Юрій Шухевич, Катря Зарицька, Валентин Мороз, Ігор Калинець, Євген Сверстюк, Вячеслав Чорновіл. Кромі цього Святософійська домашня церква поминає наших в’язнів і страдників під час Літургії в спеціяльнім прошенні сугубної єктенії.

Студенти святково вшановують річниці Листопаду, 22 січня, Крут. «Ці ініціятиви згадуємо не тільки для самої хроніки, але як події, над якими не зашкодило б призадуматися нашим священикам, мирянам і укр. молоді, чи не ввести їх у життя нашої цілої християнської спільноти».

Поділитися: