Із життя наших сестер в Арґентіні

Ідея помісности нашої Української Католицької Церкви має безперечно і свої харитативні аспекти. Єдність усіх українців-католиків виявляється не лише у спільноті українськости нашого обряду, національного духа та бажання зберігати й розвивати нашу ідентичність. Одним із виявів нашої ідейної настанови мусить бути автоматично й допомога тим гілкам нашої Церкви, які самі не є матеріяльно вистачальні. В ім’я правди мусимо ствердити, що цієї ділянки ми не занедбуємо. Країни нижчого матеріяльного рівня, де перебувають наші брати й сестри, це ж рівночасно й перші бастіони нашої віри, де праця справді місійна і проходить у невимовно важких обставинах. А рівночасно це й резервуар духовних покликань для нашої Церкви, покликань, що нам під сучасну пору такі дуже необхідні. У цій свідомості ми діємо, а зокрема це дуже плідна нива для наших жіночих організацій, сестрицтв. ЛУКЖ-у в Канаді, чи й світських жіночих об’єднань. Багато роботи пророблено в цій ділянці, і не без успіхів. Та, звичайно, дуже важко охопити всіх потребуючих і заспокоїти всі їх потреби. Але коли приходять сигнали, що наша поміч потрібна, доцільно звернути на них належну увагу.

І так хочемо познайомити читачів із життям наших Сестер-Василіянок в Арґентіні. Знаємо його з їхніх листів, які нещодавно прийшли до наших парохій в Канаді.

Лист із Колегії Матері Божої Неустаючої Помочі в Беріссо, провінція Буенос-Айрес:

«До Аргентіни приїхали Сестри-Василіянки в 1939 році. З них живе ще лише одна старенька, 80-літня, інші вже повмирали. Усіх нас, сестер, в Аргентіні є понад 80. Матірній дім є тут, у Беріссо, тут маємо і Новіціят, провадимо народню школу та сиротинець для дівчат. Другий дім у Посадас, провінція Місіонес, там же й третій дім, історично найстарший, в Апостолес, із народньою та середньою школою. Туди прибули наші перші емігранти в 1897 році. Крім того, провадимо ще інші школи в Місіонес, а саме в Ст. Вісент та в Алимі, як теж у провінції Мендоза Крім того, доїжджаємо з тих осередків щотижня на різні колонії, щоб допомагати нашим священикам катехитувати дітвору та молодь.

У Новіціяті в Беріссо виховуються майбутні сестри, переважно з убогих родин. Треба давати їм повне удержання, як теж одяг та взуття. Крім того, деякі новички навчаються рівночасно в середніх школах чи університеті, й це вимагає коштів на доїзд та книжки, які тут особливо дорогі…»

Із згаданого дому Сестер-Василіянок у Посадас маємо такі вістки:

«Наш Дім має назву «Святого Василія Великого», при церкві Святого Володимира. В 1965 році відкрито початкову школу, в 1972 гімназію, а маємо теж передшкілля, разом понад 1,200 учнів, від 4 до 18 років. Поважна частина з них — українці. Суботами вони ходять у нашу рідну школу, поділену на три відділи. З молоддю працюємо окремо. В зимові місяці їздимо по колоніях та приготовляємо щорічно приблизно 300 українських діточок до Першого Святого Причастя. Разом відвідує наше навчання біля 1,000 учасників, а до того доходить ще праця з молоддю та відвідини хворих і потребуючих. Це наші «вакації». Часом доводиться ще й варити для дітей, які приходять до нас на науку.

Доїздимо теж і до сусідньої країни, Парагваю. Там працює тільки один священик, німець о. Різінгер, що вивчив нашу мову та обслуговує наших людей. Там ми самі правимо (крім освячення), проповідуємо та катехизуємо.

Наш Покійний Патріярх добре знав наші «гаразди», бо відвідував Парагвай в 1968 році. Його бажанням було відчинити наш дім теж у тій країні, але це не було можливе через фінансові недостатки.

Ми оточені некатоликами, євангеликами, які отримують грошеву допомогу, і саме тому багато наших переходить до чужих церков. їх пастор їздить «панським» автом, а ми дрантивим «джіпом», і це робить враження на людей. Нераз докоряємо нашим людям, що наші брати терплять за віру на Сибірі, а ми тут міняємо її за доляри…

Почали ми будувати залю, конечну для різних сходин, та й залишили на самих фундаментах, бо на більше нема фондів. А все дуже дороге. Як ваша ласка помогти, щоб ми могли розпочати будову, будемо дуже вдячні…»

Коментарі зайві….

Адреси наших Сестер такі:

Colegio Perpetuo Soccoro
Hermanas Basilianas
167 Y 20
1923 Berisso
Buenos Aires, Argentina

Colegio Basilio Magno
Hermanas Basilianas
Rademacher 2943
3300 Posadas,
Misiones, Argentina

Особливо вдячні за допомогу їм Сестри-Василіянки, які перебувають у Римі та доглядали їх Блаженство Патріярха Йосифа до останньої хвилини Його життя…

ЛХЩ

 

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>