Канадська Митрополія відмітила своє 25-річчя

В днях 3 і 4 жовтня ц.р. Канадська Митрополія під зверхністю Митрополита Максима відмітила свій срібний ювілей, а разом з тим теж ювілейні дати Владики Максима, його 30-річчя єпископської хіротонії та 25-річчя керування Канадською Митрополією. Канадська Митрополія була створена ерекційною буллею Папи Пія XII 3 листопада 1956 р.

На ці небуденні святкування українців-католиків Канади завітав на запрошення префект Східньої Конгрегації кардинал Владислав Рубін, який прибув до Вінніпегу 1 жовтня ц.р. В днях 2 і 3 жовтня чисельно з’їхалися до Вінніпегу українські владики США: митр. Степан, єп. Василь, єп. Іннокентій, єпископ-номінат о. Роберт Москаль; з Бразілії — єп. Єфрем Кривий, а з далекої Австралії — Владика Іван Прашко. Прибули вже заздалегідь владики господарі святкувань: Ніль, Ізидор, Андрей, Димитрій і Іронім. Прибув теж, щоб репрезентувати Карпато-Руську Митрополію сам митрополит Степан Коціско. Крім того прибули також владики Римо-Католицької Церкви на чолі з кардиналом Дж. Флагіфом. Всі вони взяли участь в Службі Божій, в концерті та в ювілейному бенкеті.

Ювілейний концерт

Концерт відбувся ввечері 3 жовтня в залі Плейгавз при заповненій залі. В концерті взяли участь три відомі зі своїх виступів хори: студентський хор «Тирса» під дириґентурою Вірляни Кисілевської-Головки, збірний церковний хор з основою церковного хору церкви св. Покрови під дириґентурою Юрія Гнатюка та хор ім. О. Кошиця під керуванням Володимира Климкова. Всі три хори виконали низку пісень, переважно в супроводі церковної музики, і всі вони були на мистецькому рівні. В такому ж стилі виступив соліст баритон Ярослав Шуст при акомпаньяменті своєї доні Петрусі, як також був успішним виступ відомої скрипачки Донни Ґресько-Ґретчин при акомпаньяменті М. Мельника. Був ще також добрий виступ ансамблю «Руслан». Центральною точкою програми був виступ-промова гостя з Риму, кард. Рубіна, що його представив Владика Максим, як представника Святішого Отця, якому саме був присвячений концерт. В своїй скромності кардинал заявив, що це концерт українських святкувань, а він тільки їхній співучасник. Гість читав слово-привіт в українській мові, вітаючи митр. Максима і всю українську ієрархію.

Своє слово закінчив побажаннями, щоб українці здобули свою незалежну українську державу. В часі концерту пані з ЛУКЖ піднесли гостеві дарунок, а пані В. Бучинська сказала при цьому народне: «Дякуємо вам, що ви нами не погордили».

Концерт закінчив хор ім. О. Кошиця українським гимном, що його відспівала ціла заля. Програмою концерту провадив вправно в українській і англійській мовах адв. Олег Романів.

Служба Божа

Служба Божа відбулася в неділю в катедрі св. Володимира й Ольги. Точно о год. 2:30 пополудні ввійшла до катедри процесія з численним духовенством та понад 30 єпископами українського та латинського обрядів. До Служби Божої стали українські владики під головним целебруванням митрополита-ювілята. При освяченні підійшли до престолу обидва кардинали — Рубін і Флагіф. Акт освячення був проведений в англійській мові. Численні вірні отримали св. Причастя. Головну проповідь на Службі Божій сказав Кардинал Рубін, що його знову представив митр. Максим, як відпоручника Святішого Отця. Кардинал прочитав привітання-телеграму від Папи Івана Павла II в англійській мові, яка до речі була вислана в українській мові та мала підпис секретаря папського престолу кардинала Казаролі.

В свойому довшому слові, прочитаному по-українському, кард. Рубін згадав працю Митрополита Андрея та його старання про оформлення Української Католицької Церкви в Канаді, а далі про працю Владики Никити Будки, як також Владики Василія Ладики. Промовець говорив, що «окремої згадки заслуговує теж безкорисна і щира поміч латинської ієрархії, передусім великого церковного опікуна перших переселенців у Канаді. Архиєп. Сен-Боніфаського Аделара Лянжевена». Він сказав також, що «особливого нерукотворного пам’ятника заслуговує одне велике ім’я — українська віруюча людина».

Відносно структури УКЦеркви кардинал дослівно висловився так: «Українські митрополії та поодинокі єпархії поза межами батьківщини тісно лучаться між собою і належать до рідного Галича і Львова так, що разом у Вселенській Христовій Церкві творять одну, добре впорядковану складову частину й є вони правдивим скарбом цілої Католицької Церкви».

Наприкінці свого слова кард. Рубін передав теж привітання від своїх співробітників у Священній Конґреґації для Східніх Церков. Під час Служби Божої співав студентський хор «Тиса».

Ювілейний бенкет

В ювілейному бенкеті у неділю ввечері взяли участь, крім численного духовенства та ієрархії, також представники української організованої спільноти. Від СКВУ привітання склав генеральний секретар інж. Василь Безхлібник, від Комітету Українців Канади — президент Іван Новосад, від українських католицьких організацій д-р Юліян Пелех, голова Централі Українців Католиків. Від міста Вінніпегу промовляв посадник Бил Норрі, від Манітобського уряду — міністер Юрій Мінакер, від Федерального Уряду — посол Роберт Бакстол. Від Сенату окреме привітання зложив сенатор Юзик, від УНС — мґр. І. Геврик, від латинської ієрархії вітав кардинал Джорж Флагіф, в імені всієї канадської ієрархії промовляв довше і двомовно єпископ Дмитрій Грещук. Кінцевим привітом було слово коадьютора Мирослава Любачівського. Він також прочитав послання-привітання голови УКЦеркви Блаженнішого Патріярха Йосифа.

Це змістовне письмо Патріярха Йосифа основно різнилося від святкових фраз деяких промовців, які керувалися більше Божим Провидінням, ніж історичними фактами. «Створення Митрополії перед 25 роками,— писав Блаженніший,— це завершення одного важливого етапу в історичному бутті нашої Церкви на канадській землі». «Слідами перших піонерів прийшли жертвенні священики, за благословенням Глав своєї Церкви, галицьких митрополитів… Ці наші предки боролись навіть за те, щоб українська мова стала одною з признаних державою мов цієї країни. Треба бути їм вдячними, що зберегли свою церковну і національну спадщину»… «Вашим Ювілеєм зближаємось до іншого великого Ювілею — 1000-ліття хрещення Руси-України». Слово Блаженнішого Патріярха творило одну завершену цілість Церкви на батьківщині та Церкви в діяспорі. Були й інші промови-привітання — від Сестер-Василіянок, Служебниць та інші.

Головну промову на бенкеті мав кард. Рубін, що його двомовно представив єпископ Ієронім. Він двічі підкреслив, що кард. Рубін є сином української матері з Західної України, що його минуле та студії в Ливані та Римі кваліфікують на ефективного префекта Конґреґації Східніх Церков. Своє довше представлення закінчив бесідник фразою: «І ми під нього належимо». Цим разом кард. Рубін говорив, зглядно читав по-англійському, бо, як він жартома заявив, «двома своїми першими промовами він здав іспит з української мови». Промовець знову кинув світло на початковий розвиток української Церкви в Канаді та на цьому тлі змалював постать митр. Максима, насамперед як запопадливого ченця-редемпториста, а згодом як відданого священика та ієрарха. При кінці вніс многолітствіє ювілятові, яке підхопили всі присутні.

Бенкет започаткував молитвою митр. Степан Сулик, а закінчив молитвою митр. Степан Коціско. Тост королеві підніс Губернатор Манітоби — Дзьобин. Як звичайно, були на бенкеті подарунки Ювілятові та Гостеві, як також йому вручено квіти та сувеніри. Бенкетом вправно проводив о. М. Буячок, віце-канцлер митрополії.

Коментарі та святкові роздуми

Назагал святкування 25-річчя Ювілею Канадської Митрополії були на висоті та мали свою достойну форму. Концертова і бенкетова заля були майже заповнені, як також було досить вірних на Службі Божій. Сподіваних переповнень не було. В таких історичних святкуваннях побажаним є завжди, щоб в них взяли участь якнайширші верстви народу. Пора року не дозволяла на такі масові вияви, бо все мусіло відбуватися в закритих коштовних залях. Отже, не було тих мас народу, які ми мали можливість спостерігати, коли в 1962 році відбувалось 50-ліття встановлення в Канаді українського єпископства.

В промовах під час бенкету, як також в катедрі про Блаженнішого Отця Йосифа згадувалось як про «Верховного Архиєпископа», а протоігумен Отців Василіян поминав його тільки як «Митрополита Йосифа». Так склалося, що навіть представники організованого громадянства «не мали місця» на слово «патріярх», «Патріярхат». В декого не виходило навіть з «Верховним Архиєпископом». Дуже на це слово вразливі деякі члени монаших чинів. А вже зовсім ніяково, а то й болісно було, коли коадьютор Блаженнішого Патріярха, читаючи письмо свого безпосереднього зверхника в оригінальному підписі замість «Патріярх» читав «Верховний Архиєпископ». Також в самому тексті Мирослав дозволив собі на зміни і скорочення. Місце, де написано: «Є тільки один Глава і Батько, Патріярх цієї Української Церкви, що зі своїм Священним Синодом провадить її і береже її», він читав: «Є тільки один Глава і Батько, Верховний Архиєпископ». Теж залишив: «Дано в Римі, при Патріяршому Соборі Святої Софії, у празник Всемірного Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста, дня 14/ 27 вересня 1981 р.». В правничій термінології таке відчитання документу зветься «фалшуванням». Сусід, що сидів недалеко мене, запитав: «Чи й цього богоугодність вимагає від нас?». Другий йому відповів: «Може, «угодність», але з певністю не Божа».

Слухаючи промови чи привітання, склалось враження, що існує Святіший Отець, Конгрегація для Східніх Церков та Канадська Митрополія. Тільки Владика Максим в своїй подяці запевнив, що працюватиме: 1) Для Вселенської Церкви, 2) «Для Святої Помісної Української Католицької Церкви під кермою її голови Блаженнішого Отця Йосифа». Але й тут дехто зауважив після святкувань, чи не краще переставити, два — там де один, а один — там, де два. Градація вартостей теж дуже важлива.

Кард. Рубін в своїх трьох промовах не згадав ані словом ім’я Блаженнішого Патріярха Йосифа, як також нічого про синодальне правління в УКЦеркві. Теж не було вияснень щодо кореспонденції Святішого Отця з російським патріярхом Піменом відносно правних позицій УКЦеркви.

Приявність на святкуваннях достойного гостя з Риму в дечому відвертала увагу від змісту святкувань та багатьох примушувала ділитися увагою для його достойного уряду. Треба згадати, що кард. Рубін в двох днях перед святкуванням відвідав міські й провінційні чинники, включно з заступником Ґавернера. Він був гостем кард. Флагіфа, наших монаших чинів, Отців Василіян, Отців Редемптористів, Сестер Служебниць (Дім Святої Родини). 5 жовтня кард. Рубін мав ще зустріч з українськими владиками, священиками, сестрами. Увечорі того дня він відвідав польську парафію св. Духа і там мав Службу Божу. Після цього він відвідав польських комбатантів та польонію, яка його сердечно вітала в домівці СПК. Це була єдина світська установа, що її відвідав кард. Рубін у Вінніпезі. Згодом польське радіо передавало промову кардинала, яка починалася словами: «Пшиходзе до вас, бо єстем жолнєжем». Як відомо, кард. Рубін був вояком армії Андерса. 6 жовтня він в товаристві свого секретаря о. Бруно відлетів до США.

Гарною пам’яткою з канадських святкувань залишилась пропам’ятна 80-сторінкова книга п.н. «Ювілей 25-річчя Української Католицької Митрополії в Канаді», яку зредагував о. ред. Семен Їжик.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>