Карпатській Україні

Сумні, похмурі села верховини,
Карпатську Січ злий варвар поборов.
Стоптав драгун наш Срібний Край —
вірлиний і скельну білу грудь зросила кров.

По горах, по долинах — скрізь могили…
І повно, повно їх — ще без хрестів…
В орлів Карпат не стало зброї й сили —
рознісся плач мамів, сестер і вдів.

Шумлять ліси скорботну, тиху думу,
на зранених шпилях стрільців нема…
Прийшов знов час терпінь, розлуки, суму,
бо волі, сонця квіт, покрила тьма.

Лютує мадяр — кат, напившись крови,
смакує свіжий рід п’янливих вен
у краю тім верхів Карпат чудових,
що українським, славним був здавен.

Гуля гонвед, а в тихій, бідній криші,
у звалі скель горить юнацький гнів,
а волі чар орлом літає в тиші, —
глянь — молодий п’ястук закам’янів!

О, волі злота квітко — оживеш ти
на злитих кров’ю зворах гір Карпат,
у тих серцях, що не сплямують чести,
як прийде помста березневих втрат!

Сокаль, березень 1939 р.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>