Підсумовуючи думки, викладені в попередніх дописах і в цій частині, мусимо визнати, що Католицька Церква зараз перебуває на етапі перебудови абсолютної монархії у конституційну, коли абсолютна влада папи мала б врівноважуватися колегією єпископів, яка висловлюється через синод чи собор. Рух у цьому напрямку розпочався на Другому Ватиканському Соборі й досі не завершився. Разом із тим в найкращих своїх проявах цей процес навіть віддалено не наблизився до тих демократичних реалій, у яких сьогодні живе більшість християн і в яких жила рання Церква: як на Другому Ватиканському Соборі, так і на подальших синодах право голосу мали і мають лише єпископи, які, не забуваймо, призначаються та затверджуються папою.
Повний текст читайте в друкованому журналі
