Кергонксон, Н.-Й. (Р.Б.)
Тут у неділю, 8 вересня ц.р. відбулися заходом місцевого відділу Патріярхального Товариства Поминальні сходини для вшанування пам’яти Блаженнішого Патріярха Йосифа в першу річницю смерти.
Заупокійну службу Божу і Панахиду відправив парох о. Богдан Волошин і у проповіді насвітлив життєвий шлях Патріярха, його многогранну діяльність, терпіння і заслуги в розбудові нашого церковного життя, головно для здійснення ідеї патріярхату.
Після Божественної Літургії відбулися в церковній залі, прикрашеній портретом Патріярха, поминальні сходини, що їх відкрив голова місцевого відділу УПТовариства М. Куриляк, вітаючи присутніх, о. пароха та численно зібраних громадян і попросив о. пароха провести молитву.
Запрошений з Нью-Йорку д-р Роман Осінчук виголосив святкове слово. Прелеґент у змістовій доповіді накреслив портрет покійного Патріярха, його заслуги в минулому як ректора Духовної семінарії у Львові, а згодом його важкі терпіння тюремних скитань і чудесний приїзд до Вічного Міста. І здавалося, що фізично знеможений Ісповідник Віри не буде спроможний до активної праці. Однак, Боже Провидіння так хотіло, що вже в короткому часі Патріярх повернувся до сил і виявив стільки динамізму, якого ніхто не сподівався. Впродовж короткого часу він відвідав майже всі країни нашого поселення, де його з найбільшими почестями вітали не тільки свої, але й чужинці. Із великим запалом він реалізував такі справи, як непроминальні здобутки: собор Св. Софії, врятував майже від повного занепаду наш історичний митрополичий двір з церквою святих Сергія і Вакха з іконою в ній Жировицької Богородиці, заснував Український Католицький Університет ім. св. Климента Папи і його філії в країнах нашого поселення, бібліотеку, з якої користають наші студенти богословія в Римі та розвинув плодовиту видавничу діяльність в ділянці теологічної літератури.
Д-р Р. Осінчук підкреслив, що Патріярх далекозоро охопив сучасні потреби цілої нашої Церкви в Україні в катакомбах і Церкви на поселеннях у вільному світі. Він, як ніхто інший досі, збагнув усі небезпеки нашого розпорошення в діяспорі, вважаючи, що єдиним рятунком в нашому розпорошенні мусить бути тільки Патріярхат, ідея якого має за собою століття, але майже забута. Він взявся здійснювати її, натрапляючи на різні перешкоди не тільки від чужих, але, на жаль, теж і від своїх. Великим зусиллям маємо тепер Патріярхат, і хоч він ще не визнаний Ватиканом, проте глибоко закорінений серед більшосте духовенства і широких кіл вірних.
Вагомими цитатами із Завіщання великого Покійника, у якому Він закликає нас далі працювати, високо цінити своє історичне минуле і плекати згоду, а зокрема зворушливими словами говорить до нас: «І вас, мої возлюблені діти, благаю: ніколи не відкажіться від патріярхату своєї Церкви»,— закінчив прелегент свою глибоко продуману доповідь.
У мистецькій частині програми сходин мішаний хор «Золотий Гомін» під диригентурою д-ра Олега Волянського відспівав дві пісні: «Услиши, Господи» І. Лаврівського і «Через поле широкеє» А. Гнатишина, сольо Галини Хамули; Лідія Яців продеклямувала вірш Романа Завадовича «Владика нескорених». Потім хор «Золотий Гомін» відспівав пісню-молитву «Під Твою милість» Д. Бортнянського.
Отець-парох звернувся із закликом до жертвенности на фонд «Св. Софії», метою якого є вдержувати і розбудовувати український центр у Римі і всі патріярші надбання.
Про граму закінчив заключним словом М. Куриляк, який подякував усім виконавцям і присутнім за численну участь.
