Кілька думок до статті «Святий Дух і Церква»

У газеті «Церква і Життя», що свого часу була більше релігійно-церковного характеру, що з’являється в Австралії, була надрукована стаття під назвою: «Святий Дух і Церква», автором якої є єп. Петро Стасюк. Автор під спільний знаменник поклав багато такого, що туди ніяк не належало. Не треба бути для цього богословом, щоб цього не побачити. До редакції звертались, щоб в цій справі написати стосовну відповідь. Редакція не вважала за доцільне на неї реагувати, щоб нам не приписувати зайвого й непотрібно. Але ми були свідомі того, що тут відповідь не тільки потрібна, але й конечна.

В цій ситуації нас виручив від цього обов’язку «Інформаційний Листок Комітету за права УГКЦеркви і Мірян», що з’являється у Мельборні — Австралія, який у числі 7, за 1-го листопада 1996 р. надрукував статтю під тією ж самою назвою, що єп. Петро Стасюк: «Святий Дух і Церква». Стаття не підписана, але зі змісту виразно випливає, що її автором є владика. Отже, автор відповіді на статтю єп. Петра Стасюка є того самого церковного рангу, який бездоганно орієнтується у матеріялі, про який пише.

При цьому бажаємо, хоч кількома реченнями, поінформувати наших читачів про цей пресовий Орган, що називається «Інформаційний листок Комітету за права УГКЦеркви і Мирян». Цей пресовий орган створився з приводу певного конфлікту великої частини вірних з новоприбулим на австралійський терен Владики Петра Стасюка. Бажаємо тут тільки нагадати, що до приходу єп. Стасюка до Австралії, ця Епархія УКЦеркви була прикладом для всіх інших Епархій УКЦеркви в діяспорі. Владика Іван Прашко вмів з’єднати собі вірних, а вірні все розу­міли й повністю піддержували Владику Івана й таким чином творили мирну, гармонійну, співдружню і творчо-діючу релігійно-церковну родину. На жаль, після приходу на цей терен тепер діючого єп. Петра Стасюка, чомусь усе змінилось. Єп. Петро безпотрібно поділив вірних на старих і молодих та знехтував перших. Вірним старшого віку не сподобалась практика єп. Петра. Слід завважити, що ці «старі» вірні, це віддані, щирі й з самопосвятою працьовиті миряни. Це є ті, що будували релігійно-церковне життя у Австралії, варто до їх думок і порад прислухатись. Вони вже молодими не будуть, але молоді й єп. Петро колись стануть «старими» чи, вірніше, старшими й тоді зрозуміють їх настанову, але це вже буде запізно. На жаль, єп. Петро утворив нездорову атмосферу в релігійно-церковному житті в Австралії.

Часто ті, що носять єпископські мітри з сіяючими самоцвітами забувають, що мітра не є ознакою ні мудрости, ні влади, що це дає їм право все робити, що їм бажається. Мітра є ознакою пастира, слуги, служити вірним, мирянам для їх спасіння. До тепер у праці журнала «Патріярхат» ще такого не було випадку, щоб хтось з наших єпископів цензурував журнал і заховував від читачів. На жаль, Владика Петро Стасюк так зробив, задержавши кілька чисел, недопустивши до читачів. Журнал поніс не тільки моральні, але й матеріяльні втрати, яких Владика Петро не покрив. Хочеться при тому нагадати незаперечну істину, що хто сіє вітер, то й буде пожинати бур’ю. Можемо тільки Владиці Петрові порадити, щоб він над цим застановився. На жаль, така постава на терені Австралії єп. Петра Стасюка, яку він вважає, що це є виявом Святого Духа, причинилась до нездорової атмосфери й постання пресового органу «Інформаційний Листок…».

Тепер пропонуємо нашим читачам запізнатись зі змістом статті, яку друкуємо нижче й побачити, куди пробує вести вірних в Австралії єп. Петро. Варто мати на увазі, що не можна гріховні слабощі скривати і говорити, що вони є наслідком Святого Духа.

Редакція