Кілька думок до завваг о. С. Ґара на статтю М. Косіва

Сподіємось, що автор статті «Вернімося до джерел» Михайло Косів дасть свою відповідь о. Сергію Гарові. Ми від себе бажаємо зробити деякі завваження. Отець Сергій бажає нам сказати, що «мова папської канцелярії» с іншою від нормальної. Якщо є написано назавжди, то слід розуміти, що воно має інше значення, відмінне, але не назавжди. Отче Сергій, видасться нам, що слово, сказане байдуже ким, смертною людиною, папою, імператором — мас цей сам зміст у всіх випадках, не дивлячись, з якої кляси походить.

Отець Сергій робить ствердження, що світську владу встановлюють люди. Тут не може бути жодного заперечення. Але дальше о. Сергій пише, що у Церкві форма проводу є установлена Ісусом Христом. Чи справді так? Папу не установляє Ісус Христос, його також вибирають люди — в даному випадку кардинали, які є людьми.

Отець Сергій також робить різницю, що є канони змінні і не змінні. Поставмо перед собою питання, а хто ж ці канони установляв? Якщо їх встановляла людина, то вона має право, згідно з відповідною процедурою і змінити. Незмінними є і залишаються Божі Заповіді. Здається нам, що о. Сергій мас мовні труднощі, бо пише, що замість слова «назавжди» треба було писати «постійно». На жаль, одне і друге слово означають те саме, це є синоніми.

На жаль, о. Сергій Ґар виявив не тільки деякі труднощі української мови, але також, на жаль, брак розуміння політичних і релігійних питань. Ось о. Ґар твердить; «… папа с лише авторитативним свідком Божого об’явлення і позитивним Божим законом…». Чи справді так с, як нам каже о. Ґар, чи маємо йому вірити на слово, що так є, що папа є свідком, не подаючи для цього жодних джерел? Здасться нам, що о. Ґарові не так ішлось про те неправильне насвітлення і твердження буллі Папи Климента VІІІ М. Косівим і високу владу папи, але більше про те, щоб вказати на Патріярха Йосифа (правда, о. Ґар титулу «патріярх» не вживає, бо воно для нього не «кошерне»), ігнорував римські конгрегації і порушував права Папи. Чи справді так незаконно?

Варто пригадати, що Митрополитові Йосифові було привернено інституційний титул Апостольською Столицею «Верховний Архиєпископ», що означає глава УКЦеркви. Пригляньмось, як Блаженніший Йосиф був трактований? Звичайно, ні М. Косів, ні ніхто перед ним, ні після цього не твердив, що свячення згаданих отців на владик були законними, але всі ми твердимо, що свячення є важними. Чимало чого стається незаконно, а згодом стає і приймається законно.

Якщо вже все так докладно розказав про цю справу о. Ґар, то до того треба було додати, що після свячень Блаженніший Йосиф був у Папи Івана-Павла II і просив його цю справу розв’язати. Значить, Блаженніший сказав про свою незаконність і тим самим просив розв’язки. Як нам відомо, Папа Іван-Павло II вислухав Блаженнішого Йосифа і не заперечив і не відкинув його прохання, але цієї справи не розв’язав. Якщо б був ще довше пожив Патріярх Йосиф, можна припускати, що Папа Іван-Павло II був би цю справу розв’язав. Але при тому слід також сказати, що на одному із Синодів нашої Церкви це питання було поставлене і більшість владик не були за тим, щоб висвячених владик прилучити до кола діючих владик. Така є непідмальована і незаперечна дійсність.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>