Кінець карнавалу. Із чого ми сміятимемося через сто років?

Радість – найбільша християнська цінність. Її досконалою формою є радість вічного життя в Царстві Небесному та нескінченного споглядання Бога, до якого покликаний кожен християнин. За цією простою логікою людина, яка не здатна сміятися й усміхатися, не здатна радіти, позбавлена Божої благодаті.

Втрата здатності сміятися у фольклорі різних народів розглядалася як нещастя, а здатність розсмішити особу, котра ніколи не сміється, як виклик, який у випадку успіху достойний нагороди. Цей мотив можна побачити у казках, де зазвичай той, хто змусив принцесу засміятися, одержував право з нею одружитися. Але своїм корінням цей сюжет сягає ще дохристиянських часів. Наприклад, у історії про викрадення золотих яблук Ідунн зі скандинавських міфів фігурує снігова велетка Скаді, яку боги повинні були розсмішити для того, щоби примиритися з нею і дозволити їй обрати собі чоловіка з їхньої когорти.

«Сміх – найсильніша зброя в перемозі над гнівом», – каже святий Григорій з Назіанза. Щоби не впасти у відчай від неприємної ситуації, яку ми не в силах змінити, ми сміємося з неї і цим немов проливаємо світло на пітьму, що намагається нас поглинути. У середньовічних містеріях сатану або його посіпак часто зображували як недолугих, комічних персонажів, що поводилися безглуздо і тому завжди програвали. Крім того, що в такий спосіб люди боролися зі своїм страхом перед ним, цей наратив несе у собі водночас просту і фундаментальну християнську істину: добро завжди перемагає зло, а Бог завжди стоїть над сатаною.

Казка Джеймса Крюса «Тім Талер, або Проданий сміх», звертаючись до легенди про доктора Фауста, робить втрату сміху прямим наслідком контракту з нечистою силою. Хлопчик Тім укладає угоду із загадковим паном, що дозволяє йому вигравати будь-який заклад. Але, як це є в подібних сюжетах, нечистий обманює хлопчика, і за свою легковірність він розплачується тим, що не може більше сміятися, відчувати радість від життя.

Повністю статтю читайте у паперовому варіанті

Свіжий номер

4 (486) 2021 4_2021