Кінець OSTPOLITIK

У своїй статті «Needed: An Ecumenical Reset» для часопису «The First Things» Джордж Вайґель стисло і влучно окреслив основну проблему діалогу між Римським апостольським престолом і московським патріархатом. Її суть можна звести до того, що москва використовує екуменізм не за призначенням.

Від самого початку свого ангажування в екуменічний рух, що відбулося не без благословення радянських спецслужб, московський патріархат, зі слів Вайґеля, керувався аж ніяк не екуменічними мотивами. Розпад Радянського Союзу змусив РПЦ відкоригувати тактику взаємодії з Ватиканом, але стратегія суттєвих змін не зазнала. Як і не відбулося звільнення патріархії від міцних обіймів спецслужб. Вдалою ілюстрацією продовження їхнього симбіозу є синхронне посилення мілітаристської риторики з уст світського і церковного естеблішменту росії напередодні російського вторгнення в Україну. Під час вручення 2 лютого 2022 року путіним ордена олександра невського очільникові відділу зовнішніх церковних звʼязків московського патріархату митрополитові Іларіону другий зауважив, що «останніми роками ми щораз більше відчуваємо себе якоюсь подобою оборонного відомства, тому що нам доводиться обороняти священні кордони нашої Церкви». Такі слова з вуст «провідного екуменіста» РПЦ стали ще одним підтвердженням того, що в росії фраза Карла фон Клаузевіца «війна є продовженням політики іншими засобами» пасує майже до всього: починаючи з балету і літератури та закінчуючи Церквою і екуменічним діалогом. Все це за потреби стає не лише продовженням політики, але, як показали останні виступи очільника РПЦ, й інструментами війни.

 

Свіжий номер

2-3 (490) 2022 Обкладинка для сайту