Клятва*

Ми, народ, що вийшов із неволі,
Клянемось в благословенну мить —
Всі свої тисячолітні болі
В славу України перелить.

Клянемося княжими гробами,
Золотою шаблею Дніпра —
Краще смерть, ніж бути знов рабами,
Хай гряде відродження пора!

Клянемося хлібом і водою,
Що всі мови нашої землі
Житимуть добром — не ворожбою,
В чесному сестринстві, а не в злі.

Клянемось робітними трудами,
Болісними нивами долонь —
Краще смерть, ніж бути знов рабами,
Хай горить очищення вогонь!

Клянемося «Кобзарем» Тараса,
Геніями Лесі і Франка —
Що не зродиться пахолків раса
З крови Гонти і Залізняка!

Клянемося Богом України,
Що вмремо, та не підем в ярмо,
Дух, воскреслий з темної руїни,
На наругу в рабство не дамо.

Ми, народ, що вийшов із неволі,
Клянемось в благословенну мить —
Стати рівним у народів колі,
На свободі й для свободи жить!

15.ІХ.91.
Вірш написано на Всеукраїнському вічі.
Останню строфу повторили хором учасники віча. (Прим. ред.).

* Передруковано з «Літературної України» за 19 вересня 1991 р.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Свіжий номер

2 (477) 2020 2-2020-internet-web