Колонка редактора

Щороку в часі наближення свята Різдва в українському суспільстві пожвавлюється дискусія з приводу дати його святкування. В цій дискусії беруть участь як віруючі різних українських Церков Володимирового хрещення, так і ті, що не ідентифікують себе з жодною конфесією. Серед перших є бажання святкувати «з усім світом», тобто з християнами латинської традиції та тими православними, які від початку минулого століття перейшли на новоюліанський календар і святкують Різдво 25 грудня. Для людей невіруючих перенесення дати святкування народження Спасителя пов’язане радше з певним «цивілізаційним вектором». Цей чинник набув неабиякого значення в останні два роки, відколи Російська Федерація розпочала гібридну війну з Україною. Для багатьох людей, як віруючих, так і невіруючих, юліанський календар, яким користується більшість християн України, є однією з ланок ланцюга, який тримає нашу державу на повідку так званого «русского мира».

Такі дискусії навколо календарного питання для греко-католиків не нові: «цивілізаційні» аргументи звучали в галицькому середовищі і за часів Австрії, і за часів Польщі. Хоча існував інший вимір – практичний. На час, коли західноукраїнські землі входили до складу держав, у яких домінувала Латинська Церква і відповідно всі державні вихідні встановлювали відповідно до її календаря, слідування юліанському літочисленню утруднювало вірним участь в церковних відправах. У міру поглиблення економічних зв’язків між Україною та ЄС цей аргумент знову може стати актуальним. Ще іншим питанням є проблема неточності літочислення за версією Юлія Цезаря… З відповідей очільників і представників різних українських Церков, головною перешкодою до переходу, наприклад, на новоюліанський календар є страх перед хаосом та можливими розколами. Тут слід пригадати доволі чисельний «старостильний» розкол у Елладській Церкві. УГКЦ натомість має приклад несинхронної реформи календаря в єпархіях поза межами України. Залишається й проблема поділених сіл та відповідно родин…

Але ми виокремили календарне питання в цьому номері не через «25 грудня». Ми вирішили поговорити про календар загалом. Адже церковне літочислення – це не просто альтернатива світському календарю і не пригадка, коли треба поздоровляти Петра, Андрія, Миколу, Марію, Анну з іменинами. Він має значно глибший сенс! На нашу думку, починати розмову про реформу календаря слід лише після того, як ми глибше поглянемо на наш календар загалом, а не лишепід кутом «цивілізаційним» чи з огляду на бажання бути в тренді «комерціалізованого Різдва».

І наостанок хочу пригадати ще одну дату. В 2017 році нашому журналові виповнюється 50 років! Півстоліття безперервного існування для церковного часопису – неабияка дата. Цих 50 років ми, шановні наші читачі, були з вами, а в цьому році особливо хочемо, щоб і ви були з нами, ділилися своїми роздумами і побажаннями щодо журналу, його минулого та майбутнього. Ці листи ми плануємо друкувати на сторінках «Патріярхату» не лише впродовж цього року. Сподіваємось, це стане доброю традицією, як то було колись. Отож, запрошуємо до розмови!

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>