Наприкінці зими ми завжди маємо дві нагоди згадувати Патріарха Йосифа Сліпого – в лютому 1892 року він народився, а в 1963-ому його звільнили з радянської тюрми.
Ще 14 грудня 1962 року Норман Казенс, американський журналіст та довірена особа президента Джона Кеннеді, прилетів до Москви для розмови з Микитою Хрущовим. Вони говорили про Карибську кризу, яка ледь не спричинила атомної війни, про працю Церков задля миру в світі, про реформи в СРСР. А оскільки Казенс діяв і на доручення Папи Івана ХХІІІ, то порушив тему релігійної свободи в Радянському Союзі, спитавши Хрущова про можливість поширення католицької літератури на радянських теренах. Наостанок він сказав йому, що жестом, який би показав, що радянський лідер говорить про релігійну свободу щиро, стало б звільнення глави українських греко-католиків Йосифа Сліпого. Сам Казенс так згадує цю розмову: «Мені здалося, що перший секретар трохи напружився. «Ви знаєте, – сказав він, – я досить добре знайомий зі справою Сліпого. Я сам родом з України, і ця справа все ще свіжа у мене в пам’яті». Після того Хрущов майже двадцять хвилин описував мені релігійну ситуацію в Україні до 1947 року…» І коли Казенс знову повернувся до питання звільнення Йосифа Сліпого, Хрущов сказав: «Це погана ідея. Я хотів би поліпшити відносини з Ватиканом, але не таким шляхом. Фактично це було б найгірше, що можна зробити. Це все буде дуже погано пахнути». Свою відмову Хрущов пояснив тим, що боїться викривальних свідчень з уст Сліпого в західній пресі про радянську репресивну машину. Відповідь Казенса була такою, що і тоді, і тепер обурила б багатьох, не лише українських греко-католиків: «…я можу вас запевнити, що Папа клопочеться про звільнення архиєпископа зовсім не для того, щоб починати проти вас кампанію пропаганди. Церкві не бракує матеріалу для цих потреб. Усе, чого хоче Папа, – це щоб архиєпископу дали дожити свого віку в якійсь віддаленій семінарії. Добиваючися звільнення архиєпископа, Папа не виношує ніяких підступів. До речі, ви, напевно, знаєте, що Папа Іван ХХІІІ жодного разу не виступав ні проти СРСР, ні проти вас особисто. Він розуміє, що з часів Сталіна відбулося багато важливих змін, і має надію, що ця тенденція не припинятиметься й розвиватиметься».
Як би там не було, така дипломатія допомогла звільнити Йосифа Сліпого з радянської тюрми. Хоча спершу Хрущов пояснив, що не відає, де зараз перебуває митрополит, і взагалі не знає, чи він ще живий, чи ні… Сьогодні ми вже знаємо, що, прибувши до Риму, Йосиф Сліпий не доживав віку в якійсь «віддаленій семінарії». Він працював з такою інтенсивністю, немовби намагався надолужити 18 років свого ув’язнення. Багатьма плодами його праці ми користуємося дотепер. Коли нині, в рік 125-літнього ювілею, про Патріарха згадують його співпрацівники, то перш за все говорять про його постійну заохоту до праці. Він не чекав сприятливішого часу чи умов, а робив усе, що було можливо зробити для своєї спільноти в тій ситуації, у якій випало жити. Чи це не добрий приклад для всіх нас сьогодні?
