Колонка редактора

Усяке створіння прагне до процвітання. Людина, на відміну від тварин, прагне до цього ще й усвідомлено. Але, осягаючи стремління до якогось конкретного процвітання – «щастя», особа далеко не завжди розуміє всі наслідки. Для прикладу, чи можна звести щастя до матеріального статку? Чи вичерпується воно здобуттям «повної свободи» дій і «слави»? А як же духовні виміри щастя? Вони  напряму породжуються успіхом матеріально- го роду? Тобто «буття визначає свідомість»? Але якщо її визначає буття, то, може, і биття теж? Принаймні ціла низка сучасних претендентів на звання, «щастя» і «славу» тирана, як свідчать їхні дії, дотримуються такого погляду і активно практикують його. Як же християнам ставитися до подібних речей? У Євангелії від Матея є слова, що пояснюють не лише зміст, а й суть прагнення до щастя: «Збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ні хробацтво не нівечить і де злодії не пробивають стін і не викрадають. Бо, де твій скарб, там буде і твоє серце» (Мт. 6, 21). Чи означає це, що варто відмовитися від цього земного світу і просто чекати його кінця? Але тоді, чому ми тут, на цій землі?

Узагалі цитовані слова з Євангелія можна розглядати як живу реакцію на дійсність Римської імперії з її олігархатом, плебейством і моделлю взаємин між цими верствами у стилі «хліба і видовищ». Останню фразу на початку ІІ століття по Христі сказав поет-сатирик Ювенал. Тобто висміював те ж, проти чого перед ним наприкінці І століття по Христі виступив євангелист Матей. Але так сталося, і корені цього криються в людській природі, що звуження поняття «щастя», його зведення до чогось однобічного триває досі.

Про це написано багато, хто шукає – знайде. Натомість редакція «Патріярхату», готуючи це число часопису, поставила собі за мету спрацювати точково – за допомоги фахових авторів шукати відповіді на низку питань, пов’язаних зі «щастям», які турбують сучасну людину. Символічно, що рівно рік тому в числі журналу, провідною темою якого був «Шлях до успіху», ми порушували питання етики щоденної праці. Тут же наші дописувачі уважно розглядають і старанно пояснюють питання, пов’язані зі світоглядними основами щастя, успіху, процвітання, а також численними пастками, які чигають на осіб та спільноти на шляху їх здобуття. Природно, що пошук відповідей завжди має на увазі те, що людина – істота суспільна і для щастя потребує громади, Церкви. Знаковим є й те, що про відповідні речі ми говоримо в період, коли Україна – українці і в рідній державі, і на етнічних землях за її межами, і в діаспорі – святкує 30-ліття здобуття Незалежності. Це стало нагодою в світлі теми номера приглянутися до того, що вже зроблене за ті три десятиліття. Понад те, в цьому числі «Патріярхату» ми традиційно не обмежуємося минулим та дійсністю, а стараємося заглянути в майбутнє.

І керуємося при цьому закликом Блаженнішого Патріарха Йосифа Сліпого, що міститься у його посланні від 1957 року, – «Великого бажайте!». Отож бажаймо великого.

З Днем Незалежності України!

Свіжий номер

4 (486) 2021 4_2021