Коли вже є досить, то таки досить..

Передруковуємо уривки з цікавої статті під вищеподаною назвою о. О. Купранця, ЧСВВ, що була надрукована у журналі «Світло», червень 1986 р. Це погляд автора на болючі питання на церковному відтинку в Англії.

Наш український пресовий фронт…

Не маємо ніякого наміру розглядати великанську масу українських світських видань, бо воно не є нашою метою, подібно як і пресові видання різних віровизнань, яких членами є українські люди.

Поруч «офіційної» української католицької преси існує теж і «преса», яка фактично не є ніякою пресою, але радше каналом бруду, плюгавлення, нахабности, ненависти та злоби. Метода писання та коментування цієї «преси» є наскрізь нехристиянська, але вповні можна її зарахувати до совєтської школи. Ще з інших «тематичних рацій» можна її вважати українською «церковною порнографією», яка підшивається під «оборону» нібито католицьких інтересів і «правопорядку» в нашій Церкві.

Представником такої нашої «церковної порнографії», поруч інших видань ув Англії, треба вважати: «ВІЛЬНЕ СЛОВО українців у Великій Британії», «Незалежний християнсько-демократичний журналик», видаваний у Лондоні, Англія, редагує колегія з двома відповідальними редакторами. Хоч зазначується, що це «незалежний і «християнсько-демократичний» журналик, мусимо сказати, що він ні «незалежний», ні «християнський», ні «демократичний», бо він тематично дуже односторонньо обмежений: ненависництво та плюгавлення всього, що є противне, (переважно тільки в самій уяві), Апостольському Екзархатові в Британії. Хто фактично його редагує та видає? На це не вміємо відповісти! Однак… Кожний священик відразу «відчує», що за редагуванням журналика стоять «духовні особи». Кажемо це тому, бо світська людина навіть не знає порушуваних у журналику тем, а особливо різних деталів даної «духовно:» чи «порнографічної» теми. Світська людина не знає різних термінів і тонкощів церковних висловів до церковних питань. Деякі порушувані питання чи «документація» вимагає знання даної справи, яке нераз має тільки єпископська Канцелярія.

Покійний Блаженніший Отець Йосиф. На всякі оплюгавлювання, глум і обезчещування Блаженніший Отець Йосиф не може ні відповісти, ні стати в своїй обороні, бо Він уже Покійник. На виписування тих несамовитих непристойностей-зневаг Покійника може спромогтися тільки людина, яка не має власної самопошани та «визута» з усякого сумління. Нема ніякого сумніву, що Покійник був людиною великого формату, але — як кожна людина та провідник — мав теж свої немочі чи недоліки, а теж і зробив помилки в своїй пробоєвій праці, чого не можемо оспорювати.

Справа Українського Патріярхату. Слово чи ідея — «патріярхат» — це справжня «червона плахта» для тих кругів ув Англії, що нібито стоять за «правопорядок у Церкві» та «льояльність Апостольському Престолові». Вживають вони всяких засобів, щоб негативно доказати, що Українська Церква «не мала, не має і не потребує мати» свого патріярхату. Очевидно, що такий підхід у самій основі фальшивий, бо такий підхід із української сторони, — церковної чи народньої — ніяк не може бути прийнятий. Ніяка тверезо думаюча українська людина не може виступити проти створення Українського Патріярхату, хоч може мати всякі застереження щодо вживаних метод у змаганні до осягнення цієї мети, бо способи та засоби боротьби за велику ідею патріярхату не завжди стояли на гідній і відповідній висоті, чим принижували саму велику ідею патріярхату. Чомусь, ні-звідси-ні-звідтам, ексархальні буревійні вітри повернулись проти цієї Конгрегації, Буревій і громовиці почали особливо бити по її Секретареві — Архиєпископові Мирославові С. Марусинові (досі найвище поставленому українцеві в папській адміністрації), забуваючи при тому, що юрисдикційно-адміністративна черговість для Ексархату в Англії є така: Папа — Префект — Секретар Конгрегації.

Верховний Архиєпископ і Ієрархія Української Католицької Церкви. Блаженніший Отець Мирослав Іван Кардинал Любачівський, перебравши наслідство по св. п. Блаженнішому Отцеві Йосифові, став Верховним Архиєпископом Української Католицької Церкви. Здавалось, що, не маючи «експльозивної харизми» свого попередника, зможе — в спокої і без напастей — вести нашу духовну паству, розсіяну по всьому світі. Тимчасом показалося інакше, бо наша «українська Англія» почала безсоромно накидатись на нього, не жаліючи йому різних образ і зневаг.

Оо. Василіяни. Хоч апостольський ексарх у Британії є членом Василіянського Чину, то теж і оо. Василіян не обминула «чорна година» збоку «ексархальників», які боряться за «правопорядок» у Церкві та за «вірність» Апостольському Престолові. Від якогось часу посипалася «обстрільна серія» теж і на оо. Василіян у формі різних напастей і зневаг збоку «ексархальників». Появились навіть совєтського антирелігійного типу карикатури, в яких не пощадили навіть Верховного Настоятеля Чину — о. д-ра Ісидора Патрила — Протоархимандрита ЧСВВ. У чому ж лихо?

Ми довго застановлялися над цим: чи писати цю статтю, чи ні? Вкінці дійшли до висновку, що таки треба, бо досить є таки досить!

Свіжий номер

5 (492) 2022 OBKLADYNKA_sajt