Свіжий номер

1(501)2024

Час ставати сильнішими

Стати автором

Коментар про неплідний соборчик

Сучасне життя нашої церковної спільноти ставить особливі вимоги до наших священослужителів та владик. Ці вимоги дотичать не лише духовних та пасторальних кваліфікацій священослужителів, але також самої програми церковної праці. Діється це тому, що наша спільнота складається з людей, що стоять на різних соціальних, культурних та інтелектуальних щаблях, що живуть серед різного оточення, та що стимульовані II Ватиканським Собором та постановами Архиєпископського Синоду Українських Католицьких Владик – ясно домагаються заспокоєння духово-релігійних потреб.

І при такій ситуації сам священик не в силі упоратись із завданням. Він потребує напрямних, бо труднощів та проблем у нього багато. Ось деякі з них: як зацікавити наукою Ісуса Христа свою паству, що часто має кращу освіту, ніж він сам; як пояснити деякі біблійні оповідання студіюючій молоді, що має високе знання в біології та природничих науках; як задержати відчужену від суспільства молодь; як примінювати вчення Христа до вимог вірних, що терплять різні недостатки; як притемнити зовнішний блеск Церкви в користь духовних вартостей; як розв’язати проблему двомовности літургійної мови, що на цьому терені є плавбою між Сциллею та Харибдою; яке становище зайняти до перенаселення в світі; як пояснити деякі церковні «правди», що їх вчені теологи беруть під сумнів; чому владики не реалізують постанов Синодів Українських Владик; яке їх становище до Матери-Церкви в Україні, Помісности Української Католицької Церкви, Її Патріярхату; яке їхнє відношення до особи Верховного Архиєпископа; екуменічного руху та відношення до православних братів; як зарадити втечі вірних до інших обрядів та Церков; як врятувати упадаючий церковний спів, звання дяко-вчителів, і таке інше? Таких питань і їм подібних є більше і на них священослужителі шукають відповіді.

Зрозумілим є, що «думаючі» священики потребують відповіді на повищі питання негайно. І вони сподівались їх одержати, коли в дні 22 жовтня ц.р. вибирались на Соборчик у Філядельфії. На жаль, гірко розчарувались. Замість інструкції, ті священики, що відважились взагалі заторкнути пекучі питання, зустрілись з повною мовчанкою приявного ВПреосвященнішого Владики-Митрополита та заявою предсідника, що він, предсідник, не є компетентний давати відповіді. Це так зневірило приявних, що на другій сесії, вже не багато з них залишилось бо вони чимскорше роз’їхались додому.

Дійсно нас огортає заздрість, коли ми спостерігаємо запал, з яким римо-католицькі владики взялись до праці над усучасненням їхнього обряду та як різко з часу II Ватиканського Собору змінилась їхня пасторальна та наукова робота серед вірних.

Чому у нас все ще панує феодальна система інерції і невіжества? Чому послуговуватись ігноруванням духових потреб священиків та мирян в пастирській праці? Як далеко зайдемо, послуговуючись неуцтвом? Чи не є очевидною потреба інтелектуальної підбудови у нашій епархії-митрополії? І чи могли заспокоїти духові потреби священиків два запрошені оо. Василіяни, що живуть відокремлено від мирян та священиків-душпастирів та не відчувають їхніх духових потреб? Чи нема у нас вчених теологів, що їм дорога наша Церква і та роля, що Вона повинна відіграти в по-Соборовому часі? Коли ж діждемося усучаснення?

Ми вважаємо, що і ми можемо знайти відповіді на поставлені вгорі питання. Нам лише треба взяти за вихідну точку і базу Постанови Архиєпископського Синоду Українських Католицьких Владик. Там знайдемо не лише відповіді на потреби дня, але також базу для плянування і на будуче.

Поділитися: