Консисторія Української Православної Церкви у США

14 жовтня 1997 р.Б.
Свято св. Покрови Матері Божої

ДУХОВЕНСТВУ І ВІРНИМ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ США

від: СОБОРУ ЄПИСКОПІВ УПЦЕРКВИ США

справа: БІЖУЧІ ПРОБЛЕМИ В ЖИТТІ НАШОЇ СВЯТОЇ ЦЕРКВИ

Дорогі й улюблені брати і сестри у Христі!

Слава Богу нашому!

Від часу зустрічі при кінці вересня в Одесі, в Україні Його Всесвятості Вселенського Патріярха Варфоломія з Московським Патріярхом в пресі появилося багато вісток про неї, базованих на джерелах Московського Патріярхату, який мав свої власні причини, щоб подавати поведінку Всесвятішого Патріярха і те, що він говорив, у певному насвітленні. Водночас ми отримали декілька листів і «факсів» від парафіяльних управ і поодиноких людей, в яких піддано гострій критиці наших ієрархів і висловлено непошану, ненависть і зневагу до них. Нас дуже здивувало те, що в більшості цих листів засуджувано факт, що «Українську Православну Церкву Грецький Патріярх знов продав Московському Патріярхові»

і, що автори цих листів базували це своє переконання виключно на вістках, поданих ворожим нам Московським Патріярхатом. Нас дивує те, що деякі кола нашої пастви так охоче вірять словам тих, кому вони довгі роки недовіряли, і вживають їх для нападів на своїх власних ієрархів. Провідниками деяких акцій, що ведуться проти ієрархів нашої Церкви, є одиниці, які навіть не належать до нашої Церкви в Америці: які агітували проти Митрополита Мстислава на протязі всього його життя в діяспорі, а зараз покликаються на його ім’я для підтримання своїх неправдивих арґументів і звинувачень. Ми старалися реагувати на це з терпінням і порозумінням, хоч вони цього не заслуговують.

В прилозі — наше недавнє пресове повідомлення, прочитавши яке. Ви довідаєтесь, як ми зареагували на цю проблему, що виникла в житті нашої Церкви. Деякі поодинокі особи телефонували нам і вимагали, щоб відвідини Його Всесвятістю нашого Осередку в С. Баунд Бруку, призначені на 27 жовтня, відкликати на знак протесту проти поведінки і слів Його Всесвятости. Ми доводимо до Вашого відома, що такого кроку ми не готові зробити і не зробимо, бо це не було б в інтересах нашої Церкви ані тут, у США і в Діяспорі, ані в Україні. Бо ж якраз через нашу афіліяцію з Константинопольським Патріярхатом ми тепер маємо право голосу на арені світового Православ’я. А голос цей ігнорувався на протязі десятиліть через політичні обставини, в яких ми перебували все наше життя в діяспорі. На жаль, цей наш голос не сприймають наші брати в церковних юрисдикціях України.

Ми змушені Вам ясно сказати, що ми більше не бажаємо бути «козлами відпущення» і покутувати за те, що наші брати в Україні не здібні прийти до якого-небудь порозуміння й співпраці один з одним, щоб оминути жахливу трагедію розподілу Церкви Христової. Ми не можемо далі виправдовувати їхню неохоту розв’язати проблеми, що ділять православних християн в Україні, а тимчасом десятки, якщо не сотні тисяч наших вірних переходять до сект і культів, що зараз процвітають у нашій великій українській православній країні. Першоієрархи Церков в Україні мусять, нарешті, припинити дальший розкол, бо ж вони будуть відповідати перед Богом за свою діяльність або бездіяльність. Вони не сприйняли поради їхніх братів-ієрархів, що живуть поза межами України.

Його Святість св.п. Патріярх Мстислав три роки перед своєю смертю старався розв’язати цю проблему, що ділить українське Православ’я. Він сам їздив у Константинопіль, шукаючи поради й помочі Вселенського Патріярхату. У своєму Заповіті він благає православних єрархів України зійтися й не залишати нарад, поки мета, а саме створення єдиної поєднаної Церкви в Україні, не буде осягнена. На протязі останніх чотирьох років, що пройшли від його упокоєння, наш Собор Єпископів разом з членами Постійної Конференції Українських Єпископів поза межами України, висилали в Україну делегації: в 1993 p., 1994 p., 1995 р. і недавно, у 1997 р. Представник нашої Ради Митрополії часто репрезентував наші інтереси перед православними ієрархами в Україні. Помимо цього всього, там не зроблено ні одного конкретного, успішного кроку в напрямі єдності думки і цілеспрямованості, не говорячи вже про адміністративну єдність.

Остання наша делегація перед початком Всесвітнього Форуму Українців, відвідала кожну з православних юрисдикцій в Україні. Ця делегація мала зустріч з Президентом України Леонідом Кучмою, після якої, на Форумі, Президент вперше прилюдно заявив, що незалежна українська держава має право на незалежну свою Церкву. Всі члени нашої делегації повернулись додому знеохочені й збентежені тим. що вони почули під час зустрічів з ієрархами та тим, що відбувалося на дискусії «круглого стола» про релігію на Всесвітньому Форумі. Коли ми маємо розмови-наради з юрисдикціями, ми тільки й чуємо оскарження, хто й до якої міри співпрацював з совєтською службою безпеки в часи довгої «зими» комуністичних утисків.

Прийшов час, дорогі й улюблені, стверджувати факти такими, якими вони існують. Провідники в Україні мусять знайти розв’язку самі, а не шукати де-інде, поза Україною, щоб хтось інший за них це зробив. Не можна звинувачувати Константинопольського Патріярха за те, що він не в стані визнати всі юрисдикції в Україні, особливо базуючись на їхній величині. Не можна оскаржувати ієрархів діяспори за те, що вони відмовляються стати по стороні однієї чи другої ворогуючих між собою церковних груп, щоб ніби-то надати їм «штамп» автентичності.

Історія наших співвідносин з братами в У країні, на протязі останніх восьми років переповнена розчаруваннями. Ми дуже знеохочені нашими спробами допомогти чи то порадою, чи матеріяльно або духовно, Залишаючись, одначе, невтральними. Не будемо наводити тут приклади, які давно відкинули б менше відданих справі людей. Але ми є завзяті українські православні єпископи, і будемо й надалі пропонувати свою допомогу, уможливлену Вашою щедрістю, залежно від того, коли і де її прийматимуть. Лише за останній рік ми в додатку до вислання делегації в Україну, вислали понад 17,500 долярів фінансової допомоги шістьом семінаріям в Україні, з тим, що найбільшу допомогу отримала Семінарія й Богословська Академія в Києві. Тільки що вийшла друком прекрасно оформлена книга Апостол, видана нами спільно з Київським Патріярхатом, наклад якої коштував 15 тисяч долярів. За Вашою співпрацею ми можемо й будемо робити і більше.

Мий надалі залишаємось відданими, дорогі й улюблені, ідеї духовного зросту й розвитку нашої святої Церкви в Україні. Але ми мусимо пам’ятати, що нас покликано пильнувати й продовжувати зростання нашої Церкви тут, у США, як і в Діяспорі. Дехто переконаний, що одиноким завданням нашої Церкви тут є підтримувати Церкву в Україні. Цим людям ми просто кажемо, що вони не праві. Завданням нашої Церкви і тут, і на Україні є спасіння душ. Будучи єпископами, освяченими Богом, ми не можемо допустити, щоб галузки українського Православ’я поза Україною були послаблені або знищені постійними витратами (фінансів і енергії) виключно на справи в Україні. Так само, як єпископи в Україні відповідають перед Богом за збереження українського Православ’я там, ми будемо відповідати перед Ним за нашу Церкву в США і в Діяспорі. Якщо ми, всі разом, не зуміємо протистояти загрозам і оборонитись від них, ми станемо безсильними і не зможемо допомагати нікому в Україні.

Останніми тижнями ми чуємо, що вірні нашої Церкви у США повинні збойкотувати відвідини Вселенським Патріярхом нашого осередку в С. Баунд Бруку. Це було б добре, дорогі й улюблені, якщо ми бажали б, щоб Його Всесвятість залишив наш осередок під враженням, що наших вірних так мало, що йому нічого турбуватись нами, ані справами в Україні. Нам кажуть, що будуть протести під час відвідин Його Святости. Це також було б добре, якщо ми бажали б, щоб Його Всесвятість залишив наш осередок переконаним, що наша Церква в Діяспорі така ж поділена, як і в Україні, і йому непотрібно турбуватись нами ані справами в Україні.

Ми молимось, щоб вірні нашої Церкви нарешті поцікавились, які мотиви спонукують тих осіб, які стараються поділити Тіло Христове — нашу Церкву тут у США і в Діяспорі, хто ними керує. Далі, вірні повинні спитати себе, чи вони дійсно переконані, що ієрархи, які своє життя присвятили нашій Українській Православній Церкві, здібні на те, що їм дехто закидає в «відкритих листах» і памфлетах? Чому зумисне перекручуються і змінюються заяви єпископів? Хто ж на протязі минулих восьми років так наполегливо старався прийти з допомогою Україні, як не Ваші ієрархи, з Вашою підтримкою? Чи ж не ті, що стараються відділити стадо від пастирів – є вовками в овечих шкурах? Ми щиро молимось, щоб Святий Дух відкрив очі тим, що мають, як і завжди мали, стільки недовір’я, що це їм не дозволяє бачити можливості, дані нам на сьогодні Господом. Використаймо ж ці можливості — мати вплив на становище провідників світового Православ’я наших братів і сестер по вірі, щоб ми не були одинокі в домаганнях того, що по праву належиться нашій рідній Україні. Якщо ми залишимося в добровільній ізоляції від православного світу, на відміну до «політичної» ізоляції, нам так добре відомої, ми самі будемо винні, якщо ми станемо «голосом вопіющим у пустині», якого ніхто не бажає слухати.

Нехай же Господь відкриє очі тих, хто бачить, і вуха тих, хто чує, і то всередині нашої української православної громади, і поза нею для зрозуміння Божої Милості. У свій час. Господь побачить, що Україна повністю готова до наступного кроку свого історичного розвитку. Шукаймо ж спільно шляхів і способів, які ми могли б використати, щоб допомогти Йому приготовити нашу рідну країну до Його дальшої Милості.

Просимо Ваших молитов за нас, смиренних, і за всіх тих, хто присвятив і далі присвячує так багато із свого життя цьому повільному й обдуманому процесу перетворення нашого великого українського православного народу. Україну можна знову перетворити з ослабленої десятиріччями утисків країни, у духовного велетня, яким вона колись була. Україна може знову стати джерелом-постачальником православної духовности, науки і віри для всього світу, яким вона на протязі століть була. Наші спільні зусилля, які Господь поблагословить, допоможуть цьому.

Нехай же Він буде нашою силою, а Святий Дух провідником у наших стараннях розбудувати в новому Тисячоріччі нашу святу Церкву тут і на Україні!

Милістю Божою, Ваші ієрархи:

+ Константин, Митрополит
+ Антоній, Архиєпископ,
+ Всеволод, Архиєпископ
+ Паїсій, Єпископ