Крайова нарада з відділами Товариства в США

В суботу, 29 жовтня 1977 p., в Нью-Йорку відбулась крайова нарада у якій взяли участь представники відділів Т-ва за Патріярхальний Устрій Помісної УКЦеркви, Мужі Довір’я, члени Ради Мирян, Контрольної Комісії, Товариського суду і члени Управи. На нараді були заступлені 18 Відділів Т-ва. Всіх учасників було 50 осіб. На основі відбутої наради ще і ще раз приходиться підкреслити, що нічого не може заступити безпосередньої зустрічі під час якої все виринає свіжа ідея, нова думка і в їх конфронтації осягається те чого не можна осягнути ні листовно ні телефонічно. До речі це корисно впливає на плянування й розгортання дальшої праці. Для того варто частіше зустрічатись не тільки обов’язково на крайовому форумі, але й на менших включно з місцевими, членами Відділу.

В цій площині були висунені думки з перспективою на майбутнє у доповіді секретара Крайової Управи Миколи Галіва. Доповідач спершу зупинився над внутрішньою ситуацією Товариства, підкреслюючи моменти, які ставали перепоною у виконуванні праці Управи. Згадав Святу Софію Релігійне Товариство для українців католиків, яке своїми заявами внесло деяку дезорієнтацію серед громади. У зв’язку з тим поширювались різні сплетні, що мовляв, це є конкуренційне Товариство до вже існуючого Т-ва за Патріярхальний Устрій Помісної УКЦеркви, що не відповідало правді. Це є два незалежні Товариства з окремими завданнями, які діють в тій самій системі. Доповідач також назвав моменти, які були причиною затримки праці Управи. Окремо наголосив, що Управа Т-ва на початку своєї каденції зробила наголос на журнал, щоби його поставити на вищий щабель і щоби він появлявся точно кожного місяця і таким чином став безпосередним лучником з мирянським рухом у діяспорі. Наголос був зроблений тому, що це одинокий форум з якого ми можемо промовляти до широкого кола наших громадян. Від самого ствердження того факту не могло нічого змінитись, але треба було братись до здійснювання сказаного. Постановка праці в цьому напрямі була поставлена правильно — підкреслив доповідач. Отже в таких обставинах, коли майже вся енергія й увага була звернута в сторону журналу мусіли були потерпіти деякі інші ділянки праці, але видається, що це себе оправдало. У всьому були труднощі, але при добрій волі, наполегливій праці і зрозумінні справи все далось налагодити. Про вплив і рівень журнала хай говорять читачі.

В другій частині доповідач накреслив загальне тло сучасної ситуації навколо нашої Помісної УКЦеркви. При цьому наголосив дві основні справи, які слід мати на увазі у праці для закріплення патріярхату Помісної УКЦеркви, це є: питання літургійної мови і чистота нашого обряду.

Відомо ж, що українська Церква, як установа людська і Божа найдовше задержиться жити на чужині, але при умові, що її літургійна мова буде церковно-слов’янська або українська. В іншому випадку, коли в наших церквах мова літургій буде англійська, німецька, французька, еспанська, чи якась інша, наша Церква перестане існувати, як окрема, помісна Церква. В такій ситуації вона скоріше затратить свої питоменно-окремішні властивості, які її роблять помісною, як нам видається, а це означає кінець — смерть. Така «українська» Церква немає жадної рації існування. Над цим варто серйозно і грунтовно застановитись, а це в першу чергу повинні взяти до уваги наші священики і єпископи. Це повинно бути їх святим обов’язком.

Друге питання, яке було заторкнене в доповіді, це було питання обряду. З одної сторони належить у наших церквах визбутися латинського впливу, повикидати з церкви дзвінки, а з другої увести український обряд там де його немає. Про це повинні наші священики говорити з проповідальниці. Не улягає сумніву, що це питання здійснити не є так легко. Для цього потрібно терпеливости і відданої праці, а поруч з тим зрозуміння цих питань. Це зрозуміння й добру волю повинні в першу чергу виявити наші владики і священики. Якщо цьому питанню не присвятиться належної уваги то згодом наша Церква перестане існувати, як помісна Церква, поволі уподібниться до латинської, а згодом перестане існувати, як окрема — помісна Церква. Все це може відбутись на наших очах. Якщо б так сталося, то це буде велика наша трагедія.

Володимир Пушкар розказав свої вражіння й спостереження з ювілейних святкувань у Римі. Він крім загального образу цілости святкувань подав свою оцінку поодиноких імпрез, а зокрема зупинився над відбутим з’їздом і нарадами Українського Патріярхального Світового Об’єднання (УПСО). Окремо зупинився над відбутими двома пресовими конференціями, які понад сподівання випали дуже добре. Не тільки те, що на цих пресових конференціях були заступлені поважні пресові органи й агенції, але після того був широкий відгук у пресі італійській, французькій, німецькій, англійській, польській еміграційній і в сучасній Польщі. Вкладена праця принесла добрі плоди підкреслив В. Пушкар. Поруч з тим згадав відбуту авдієнцію у Патріярха Йосифа і при цьому підкреслив, що Патріярх йому окремо ґратулював за журнал «Патріярхат», що є поставлений на належному рівні. В загальному підкреслив, що в цілому святкування у Римі з приводу ювілею Патріярха Йосифа пройшли святочно й гідно.

Дарія Кузик, як референт інформації розказала про свою розгорнену працю на цьому відтинку. Вона старається періодично видавати окремі летючки і розсилає до Відділів Т-ва в США і поза, щоби в такий спосіб інформувати широкі кола українського громадянства про наші Церковні справи. Свою розповідь ілюструвала окремими прикладами — відгуками на її летючки. В загальному Відділи є вдячні за надсилані летючки, бо вони у багатьох випадках роз’яснюють ситуацію на церковному полі. Підкреслила, що деякі Відділи відповіли листом, що їм летючки потрібні. Слід підкреслити, що під тим оглядом проводиться чи малу роботу, якої дехто недоцінює, але вона своє робить.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>