Криза постмодерної релятивності та етичний вимір

У час моєї юності Радянський Союз мусив виставляти глушилки, щоб перекривати шлях правді, яка йшла до нас із Заходу, не допустити того, щоб люди чули цю правду, бо щойно вони її чули – ставали спроможними зрозуміти, де правда, а де зло, брехня. Що маємо сьогодні? Сьогодні не потрібно виставляти глушилки. Зрештою, нема сенсу, навіть технічно. Що ж потрібно владі сьогодні зробити, щоб не діяло те, що діяло раніше? Потрібно підірвати спроможність людини розрізняти правду і брехню. І це працює, це вдалося зробити тій самій Росії. Приклад ми всі знаємо з часів Майдану: поділені родини – частина родини в Україні, частина в Росії. Спілкуються вони по телефону. І на тому кінці, російському, люди обурюються, члени однієї родини обурюються: «Що ти мені говориш, що це не фашистський Майдан?! Ти хочеш мене обдурити?!». Тобто правдиву інформацію вони сприймали як спробу обманути.

Свіжий номер

4 (468) 2018 2018-4-obklad-m