Кажуть, коли Вінстону Черчіллю під час Другої світової війни сказали, що заради економії коштів треба було б скоротити видатки на культуру, він різко запитав: «А заради чого ми тоді воюємо?». Культурна спадщина й справді може часом здаватись чиось «відпрацьованим», не вартим уваги. Особливо в часі серйозних і глобальних викликів. Гадаю, українцям, яких доля занесла у США в 30-их чи 50-их роках ХХ століття, проблем також не бракувало. У першому випадку це була серйозна економічна криза, мабуть, найтяжча в американській історії. У другому – культурні інституції творили люди, які переважно вимушено покинули свої українські домівки в часі Другої світової війни, і, травмовані війнами та змучені поневіряннями, дісталися нової країни поселення. Однак навіть у тих непростих умовах їм ішлося про культуру, бо ж Черчілль таки мав рацію…
Свіжий номер
6 (494) 2022
- Колонка редактора Володимир МОРОЗ
- Треба сіяти широко. Роздуми про місію України та виміри сучасності Митрополит Борис ҐУДЗЯК
- Геноцид метафізичного характеру о. Андрій ЗЕЛІНСЬКИЙ, ТІ
- «Ваш ґород Ґлупов невідступно з вами…»: російські ідентичності у дзеркалі сучасної українсько- російської війни Тетяна ЄВСЄЄВА
- Звірства рашистів крізь призму ХХ століття Ярослава МУЗИЧЕНКО
- Ненависть у Бучі Софія КОЧМАР-ТИМОШЕНКО
- Jus post bellum для України Світлана ХИЛЮК, Андрій КОСТЮК
- Українське церковне питання: як його вирішити? о.Мирон БЕНДИК
- Простий жест стає надією на служіння українським біженцям у Хорватії с. Вероніка ГАЛАТАН, ЧСВВ
- Підтримка нашої боротьби в листах закордонних друзів Ігор СКЛЕНАР
- Аборти, Верховний Суд США і Україна Андрій СОРОКОВСЬКИЙ
- Скорботна мати. Іконографія Богородиці у меморіалах жертвам Голодомору Михайло СКОП