До Пресбюро Синоду УКЦеркви в Римі на початку травня ц.р. надійшов з Москви повний текст формального прохання, в якому трьох українських єпископів, сімох священиків та один вчений-теолог звертаються до Генерального Секретаря ЦК КП СРСР й голови Президії Верховної Ради СРСР Михайла Горбачова в справі легалізації УКЦеркви.
Копії цього звернення вислано до: Голови Ради по Релігійних Справах при Раді Міністрів СРСР Константина Харчева і до голови по Релігійних Справах при Раді Міністрів України Миколи Колесника, як також до Уповноваженого для Релігійних Справ Закарпатської области Василя Івашковича. А ось головніші пункти цього звернення:
«Вельмишановний Михайле Сергійовичу!
В нашому та в імені сотень тисяч віруючих греко-католицького обряду громадян Закарпаття звертається до Вас з цим листом представництво католицького духівництва греко-католицького обряду з Закарпатської области. Досьогодні ми не отримали жодної відповіді на прохання, яке ми вислали Вам у жовтні 1988 року.
Ми з великим вдоволенням прочитали звіт, що появився в «Известиях» 2 лютого 1989 року, в якому заявляється, що в 1988 році були реставровані й повернені до релігійного вжитку 430 православних церков. Микола Колесник, голова по релігійних справах Української Республіки, заявив: «Бажаю особливо підкреслити факт, що більшість нових православних парафій були відкриті в західніх областях республіки та що першість була віддана таким областям, як Львів, Тернопіль, Івано-Франківськ і Закарпаття, тобто в зонах, що попередньо були фортецями уніятської Церкви». Вельмишановний Микола Колесник настоював на тому, що дехто бачив у цьому чергову московську інтригу. Однак, Микола Колесник занедбав сказати, чому такі переміни не зайшли на східніх, північних та південних областях України. Він говорить про сотні деклярацій, що підписали десятки тисяч громадян, які живуть у західніх областях та які просять, щоб були зареєстровані як «православні релігійні об’єднання, а не інші віровизнання». Але він забув сказати, скільки тисяч підписів були вислані греко-католицькими віруючими які домагаються реєстрації греко-католицьких асоціяцій.
З початком 40-вих та під час 50-тих років ми мали довжелезну, непримиренну процесію атеїстичних професорів, істориків, конферансьєрів, які обкидали болотом греко-католицьку Церкву, приписуючи їй всі можливі гріхи. Вони поводились неначе ті, що у швайцарському сирі бачать тільки діри. Ті наші товариші забувають, що греко-католицька Церква згромаджує стільки різних людей, а не тільки тих найкращих. Яке ж суспільство є створене тільки з ідеальних елементів?
В наш час гласности всім стало ясно, що між рядами комуністичної партії, між членами Центрального Комітету партії, в Політбюро, ба навіть між генеральними секретарями та генералами не всі були чесними, але ніхто не подумав зліквідувати їх, як це зроблено з греко-католицькою Церквою в Україні. Бо вони дослівно зліквідували нашу Церкву! Вельмишановний Михайле Сергійовичу!
Як ми вже висловились в нашому попередньому зверненні, греко-католицьке духівництво та вірні на Закарпатті радіють з перебудови. Усі молимось, щоб вона мала успіх, і твердо віримо, що перебудова, тобто, зворот до нормальности, означає поворот до історичної справедливости. Ми не домагаємось нічого надзвичайного або неможливого. Не прохаємо жодних привілеїв або користей. Прохаємо, щоб нам не було гірше від інших. Дозвольте, щоб ми, нарівні з іншими, могли змагатись за наше місце під сонцем. Ми твердо надіємось, що наш заклик дійде до Ваших вух, як також до Президії Верховної Ради СРСР. Ми тільки бажаємо жити так само, як наші сусіди — греко-католики в інших соціялістичних країнах, як ось Угорщина, Чехо-Словаччина, Польща.
Тимчасом, аж поки наші сподівання не здійсняться, віруючі греко-католицького обряду на Закарпатті, які бажають задовольнити свої релігійні вимоги, є змушені — як це сказав Микола Колесник: «збиратись підпільно, щоб брати участь у Богослуженнях, які відправляють уніятські подорожуючі священики».
З великою пошаною,
Іван Семеді, Апостольський Вікарій
Йосиф Головач, Єпископ
Іван Маргітич, Єпископ
Елемір Ортутай, д-р теологічних наук
Іван Лелекач, священик
Георгій Огар, священик
Георгій Федака, священик
Мирон Бескід, священик
Василь Худа, священик
Степан Ґафіч, священик
Діонизіюс Шуба, священик
