Основна проблема літургійного календаря візантійської традиції та, що він був створений у монастирях святого Сави на горі Афон і відображає богослов’я цих монастирів. У ньому важко знайти одружених святих, важко знайти світських богословів, ісповідників, які жили звичайним життям, як святих шоферів чи вчителів, тобто людей, котрі не відзначилися посними та монашими подвигами, а проте прожили святе життя. Сьогодні розширюється вимір святості, бо відмовитися робити аборти, навіть якщо тебе за це звільнять із роботи й тягатимуть по судах, це вже християнський героїзм. Зараз маємо інший спосіб переслідування християн, аніж той, що був у ІІІ і IV століттях, – цькування, висміювання. Люди терплять морально. І нам треба в календарі саме таких святих, які є прикладом стійкості у визнанні себе християнином, щоби інші, натхнені їхнім прикладом, також прямували до святості.
Повний текст інтерв`ю читайте у паперовій версії журналу
