Лист Анатолія М. Колодного до адміністрації і редакції

Друкуємо цього листа без жодних змін не тому, що в ньому е нотки похвал для журнала, але в ньому ми бачимо спільність мирянської думки. Тут можемо говорити про спільний діялог українців Христової Церкви одного й того ж східнього обряду, але відмінних юрисдикцій чи без юрисдикцій. В цьому листі ми бачимо голос мирянина Анатолія Колодного, але можна сказати у множині — голос мирян, які також повинні причинитись до визначення наших Церков. Бажаємо, щоб наші читачі були співучасниками спільного діялогу. Дай Боже, щоб цей діялог продовжався, щоб усміхнулась Українська Церква-Мати, заплакана Мати. Хай цей наш діялог росте й природньо розвивається та принесе обильні плоди на славу Божу, добро Церкви-Матері та українського народу.

Редакція

Ми вже два роки одержуємо від Вас журнал «Патріярхат».

Відділення релігієзнавства висловлює Вам щиру дяку за цей безцінний подарунок нам. Часописом користуються всі — від початкуючого науковця до маститого професора. Тим не менш, що ми поділяємо всі Ваші оцінки нинішньої релігійної ситуації в Україні, зокрема згубну роль Московського Патріярхату не лише щодо Українського Православ’я, а й України загалом, дворушництво Константинополя, якусь підступну гру Апостольської столиці, її прагнення звузити Український Греко-Католицизм галичанським регіоном, стримати наростання в ньому українськости. В цьому відношенні надто цікавими й імпонуючими є статті п. Галіва. Ми відчуваємо, як Ви болієте за християнську роз’єднаність України, прагнете до поєднання вірних на основі єдиного, неконфесіоналізованого вчення Христа. Відзначаючи відсутність в християнстві юдея, еліна і скіфа, це подеколи витлумачують як прагнення до усунення етнічних специфік. Але ж тут можна віднайти й інший підтекст: християнином може бути і елін, і скіф, і юдей. Саме це засвідчує Христова П’яти­десятниця. То ж той, хто прагне розчинити нас в якомусь зденаціоналізованому християнстві або ж у своєму християнстві, але піднесеному на рівень вселенськости (Московське Православ’я), тим самим хоче ліквідувати нас як український народ. Щире спасибі Вам за Вашу національну позицію. Дійшла б вона до слуху всіх Владик в Україні, то мали б ми єдину Українську Християнську Церкву, і не біда в тому, що хтось там її не визнаватиме. Самі б ми себе визнавали! І то було б добре! А то маємо Патріярха в Греко-Католицькій Церкві, маємо в Православ’ї Помісну Церкву — Київський Патріярхат. Маємо, але чомусь якось в цьому сумніваємося. Як писав Тарас: «і ми не ми, і я не я. Ні, ми є МИ, і я є Я». Шануймо себе самі, тоді й інші будуть нас шанувати. Вас журнал сприяє утвердженню нас в нашому МИ, в нашому Я.

Що ми робимо? Видали два томи (І — Дохристиянські вірування. II — Українське Православ’я) з десятитомної «Історії релігії в Україні». В друці: III

Православ’я в Україні; X — Релігія і релігійність в незалежній Україні. В цьому році ще подамо два протестантські томи і том про неорелігії. Ще має бути том про релігію національних меншин, релігію в Українській діяспорі, католицизм в Україні. Видали монографію «Історія Православної Церкви в Україні», «Українська Церква між Сходом і Заходом», «Християнство в контексті історії і культури України», «Релігієзнавчий словник» та ін. Хочемо видати трьохтомник «Українська релігієзнавча енциклопедія». Зараз працюємо над Словником його. Напишемо в УРЕ і про Вас. Ваше подвижництво на ниві Українського Християнства.

Не легко дається нам наша праця. Безгосподарність і фінансова анархія держави відчутно б’є по нас. Нам не доплатили за півроку в 1996 і чотири м-ці в 1997 році. А те. що платять, то такий мізер, що люди в злиднях живуть. Нічого не дають на видрук праць. А спонсора в Україні знайти практично неможливо. Ось і зараз лежить у нас макет книги «Історія релігії в Україні» (біля 700 стор.). Треба 7-8 тис. дол. (16 тис, гри.) на видрук, але ніяк не можемо знайти того, хто б згодився допомогти видати цей підручник. Шукаємо спонсора на трьохтомну Релігієзнавчу Енциклопедію. Підручники з релігієзнавства, які донині виходили в Україні, написані в дусі ще атеїзму, структура їх та ж, що й книг з атеїзму. Ми вже маємо майже готовий підручник «Академічне релігієзнавство». Шукаємо також спонсора. Він — зовсім новий за структурою і змістом.

Пане Володимире, може буде хтось з Ваших колег в Києві, то хай зайде до мене (це на Володимирській гірці). Я передам Вам шість чисел нашого бюлетня «Українське релігієзнавство» і книги. Ще одне. Наші співробітники хотіли б друкуватися у Вас. Що для цього треба? Лише статті чи ще щось? У всякому разі ми в унісон працюємо. Ми тут в Україні проводимо не лише в друці, а й на конференціях ту думку, яка б імпонувала Вам. Ось у травні (10-13) у Львові буде конференція «Історія релігії в Україні». Може б Ви чи хтось із Ваших колег дав тему і тези на 2 стор. на неї. У нас в Києві в листопаді буде «Християнство і духовенство». В квітні в Кременці ми проводимо Річинські читання. Був такий борець за Українське Православ’я на Волині. Посадили його в сталій, концтабір і угробили там. Ми його зараз воскресаєм для української духовності. У нього є книга на 300 стор. «Проблеми україн. реліг. духовности» (видрук — 1933 p.). Вересень — приймає Севастополь на конференцію «Проблема духовности в кінці XX ст.». Жовтень – в Тернополі конференція «Хр-во і націон. культура». То ж просимо до співпраці. Всього доброго Вам, нових творчих вдач в новому році.

З повагою — Ан. Колодний

* Колодний Анатолій Миколайович — заступник директора, керівник Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАН України, професор Києво-Могилянської Академії, президент Української Асоціяції Релігієзнавців, дійсний член Української Вільної Академії Наук у Нью Йорку