Лист до редакції

Дорогий Пане Редакторе!

Посилаю Вам дві мої статті. Якщо потрібні Вам, використайте. Знаєте, я ніколи не настоюю.

Але на іншу справу хочу звернути Вашу увагу, а саме на статтю п. І. Гречка в жовтневому числі «Патріярхату» «Де Мортіус». Знаю п. Гречка і шаную його, хоч деколи він з деякими думками «вискакує» дуже необачно і потім має клопоти. Так і в цій статті. Я в справі цього саркофагу особисто був доволі обізнаний. Ідея відновити гробівець каноніків св. Юра вийшла з Риму від Владики Івана Хоми і він почав старання, щоб відновою цього гробівця займалася якась фірма у Львові. Не легко було шукати з такої віддалі Рим-Львів. Проект віднови чи й перебудови на щастя погодились зробити наші архітекти Політехніки і зладили гарно. Це діялось тому чотири роки. Про те знав і о. Дацько і ніколи не був байдужим до цієї справи, хоч особисто нею не занимався, бо робив це Владика Іван. Проблема була з фірмою, яка мала робити роботу. Показалось, що одна з фірм виставила дуже коштовний кошторис. Почали шукати іншу. Все те забирало час і при тім різні дозволи і всякі формальності. В цім році нарешті все встановлено і почалась праця. Коли я був в моїм селі цього року при кінці серпня, мене повідомлено, щоб приїхати до Львова на кілька нарад. Між ними була одна в справі тієї гробниці. Поїхало нас шістьох осіб на личаківський цвинтар 30 серпня, між ними Владика Іван. Мав їхати Владика Любомир, але в останній хвилині щось йому перешкодило. Ми мали оглянути працю над відбудовою гробниці, сказати наші уваги, а навіть встановити день посвячення гробниці і перенесення тлінних останків Покійників, які перенесено в часі ремонту до окремої каплиці. Все те ми зробили, погодились, де і як будуть вміщені списки Покійників і просили майстрів, щоб закінчили роботу так, щоб відкриття відновленої гробниці і її посвячення було 1-го листопада. Майстрі не дали певної згоди, не знаючи яка буде погода (бо праця відбувається під голим небом), а цього року і літом дощів було багато. Все те передав Владика Іван Владиці Любомирові. Що дальше діється, не знаю. Виглядає, що на 1-го листопада не буде нічого, бо були б нас повідомили, але праця добігає напевно до кінця і відновлений гробівець ще в цім році буде готовий. Зі статті п. Гречка виходить, що цією важною справою ніхто не цікавиться і впали навіть тверді слова в сторону відповідальних осіб. Прикро було читати. До Вас пане Редакторе прохання, не поучення. В таких «гострих» питаннях, поки будете публікувати, спитайте когось, провірте справу. Та ж тут вистачало поїхати на личаківський цвинтар і побачити самому! Коли справа тягнулась аж чотири роки, самі знаєте, що в Україні сьогодні скорішими темпами працювати не легко… Скільки всяких інших справ є кругом нас, а скільки маємо людей до цього? А справа патріяршого Собору в Києві чи не така сама? Та хіба не закине хтось, що ніхто цим не журиться? Працюємо ми, ми всі, не чужинці і коли приготовляємо догани, подумаймо, що це робимо для нас самих, а хіба хочемо, щоб все ішло помалу, або щоб зовсім не йшло? А як так стається. не все за тим є провина гідна докору. Гробівцем на Личакові журба триває вже чотири роки і посувалась вона не нашим чумацьким темпом, але таким темпом, як диктував час, якого приспішити чи сповільнити не можна. Прохаю Вас помістити спростування і п. Гречка прохаю, як доброго мого знайомого, визнання, що він про справу саркофагу наших каноніків св. Юра нічого не знав і мабуть не був на Личакові цього року.

Здоров’ю щиро

Ваш у Христі о. І. Музичка