Лист до Святішого Отця

До

Святішого Отця Павла VІ Папи Римського
Ватикан

Ню Йорк, 30-го листопада, 1972.

Ваша Святосте!

Ми, священики Помісної Української Католицької Церкви, невимовно стривожені змістом письма Секретаря Стану, Кардинала Війо, з вересня 1972 року, до українських католицьких єпископів. В цьому листі Кардинал Війо зазначив, що він «уповажений» Вашою Святістю заперечує право Голови Помісної Української Католицької Церкви, їх Блаженства Кир Йосифа Сліпого, комунікуватися зі своїми єпископами в справах «Архиєпископської Конституції Української Церкви.» У цьому листі Кардинал також радить (на припоручення Вашої Святості), що Апостольська Столиця «не буде спротивлятися консультації між українськими Єпископами» у формі конференції. Бюлетен Ватиканського Пресового Бюра 4.231 датований 4-го листопада ц. p., ще сильніше підкреслює Ватиканської Курії поняття юрисдикції українських митрополитів і Єпископів і в противенстві до прав Східніх Церков звузила її до зера.

Як ми, священики, можемо вияснити вірним наших парафій що Ватикан переочує всі права нашої Церкви й відмовляє Її адміністративну самоуправу? Як можемо виправдати це, що члени Курії за дозволом Вашої Святості (бо у своїх листах покликаються на Вашу Святість) зневажують Голову Помісної Української Католицької Церкви і Її цілу ієрархію? Як можемо втримати наших вірних пошану до авторитету Вселенської Церкви, коли наочно наша Українська Церква стала жертвенним козлом для переговорів Ватикану з атеїстичною Москвою?

Ми хочемо заявити Вам, Святіший Отче, і всім членам Курії наш біль, жаль і розчарування за заподіяну кривду і несправедливість. Ми не просимо ніяких привілеїв ані ласк від Західної Церкви. Українська Церква заключила в Бересті (1596 р.) умову як Церква з Церквою, не підчиняючи себе, але визнаючи першенство Патріярха Заходу між рівними Патріярхами св. Христової Церкви. Як тоді так і тепер ми визнаємо зверхність наслідника св. Петра у справах доґм. Але так як тоді так і сьогодні ми бажаємо заховати всі права нашої Помісної Української Католицької Церкви, традиції і релігійні звичаї без втручуваннся інших обрядів і юрисдикцій.

Ми, підписані священики, хочемо Вам, Святійший Отче, і всім членам Ватиканської Курії заявити:

  1. Ми були, є і будемо щиро віддані Голові Помісної Української Католицької Церкви, їх Блаженству Верховному Архиєпископові, зглядно Патріярхові, Кир Йосифові Сліпому, його особі, як також його ідеям і задумам висловлених і здійснених у постановах Четвертого і П’ятого Архиєпископських Синодів і оформлених Постійним Синодом.
  2. Ми протестуємо що члени Курії стараються відібрати належні права Голові Помісної Української Католицької Церкви і зневажають Його своїми листами, пресовими звідомленнями чи забороною виїзду поза границі Італії.
  3. Ми рішучо стоїмо в обороні наших владик яких юрисдикцію Ватиканська Курія розглядає з боку римського права а ні права Східніх Церков. Ми не будемо мовчанкою збувати Ватиканської Курії пониження авторитету наших владик.
  4. Ми протестуємо проти листів писаних членами Ватиканської Курії до Голови Помісної Української Католицької Церкви чи Її владик як до своїх підвладних, що не мають поняття про права, традиції і повинності супроти своєї Церкви, свойого духовенства і своїх вірних. Після прав нашої Церкви Верховний Архиєпископ, зглядно Патріярх, має право скликати Синоди. Після прав нашої Церкви Він має право опрацьовувати конституцію і її висилати до своїх владик. І вже найвищий час щоб члени Ватиканської Курії запізналися з правами Східніх Церков і не повторяли своїх помилок.
  5. Ми не признаємо апостольську делегатуру пунктом комунікаційним поміж Святішим Отцем і нашою ієрархією, чи нашою ієрархією і Святішим Отцем. Наша Церква має Верховного Архиєпископа, зглядно Патріярха і Постійний Синод і після прав нашої Церкви ТІЛЬКИ цьою дорогою повинна бути виміна комунікації.
  6. Ми не можемо вдавати перед вірними нашої Церкви, що ми не бачимо як сім мілійонів українців католиків стало жертвенним козлом в торгах поміж Ватиканом і атеїстичною Москвою за неокреслений діялог. Ми не можемо мовчати коли Ватикан не тільки не стає в обороні нашої Церкви в Україні, а то і у вільному світі, на бажання Москви, хоче зліквідувати ту нашу Церкву яку ані російські царі ані московський комунізм не всилі був доконати.

За 16 літ нам прийдеться святкувати роковини 1000-річчя християнства в Україні. За тих тисячу літ християнства наш український народ дав багато доказів не тільки вірности Богові, але й вірности наслідникам св. Петра. Ми не будемо тут перечислювати світлих і трагічних моментів нашої історії, бо вони відомі цілому світові. Геройські вчинки і мучеництво єпископів, духовенства і мирян в Україні і на засланнях стали подиву гідні і для всіх людей інших вірувань.

Святіший Отче! Чому Апостольська Столиця якраз українцям відмовляє право на адміністративну самоуправу? Чому Ваша Святість топче по тих правах Української Церкви які Вашої Святості попередники нашій Церкві ґарантували? Чому Ваша Святість позволяє на це, щоб Декрет для Східніх Католицьких Церков відносився до всіх інших християн Східніх Церков, але не до українців? Чи Ваша Святість узнає дітей України «безбатченками»? Чому така велика несправедливість зі сторони Апостольської Столиці якраз для тих, що через століття виказували тій самій Апостольській Столиці тільки вірність?

З проханням о Вашої Святості благословення для нашого Українського Духовенства і Мирян,

Остаємо віддані в Христі Господі,
о. Ярослав Шуст, за Контрольну Комісію
о. Володимир Андрушків, Голова

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>