3-го лютого, 1981
Слава Ісусу Христу!
Блаженніший Владико!
З глибини душі дякую за щиросердечні побажання і за Патріярше Благословення на новий шлях мого життя як єпископа Української Католицької Церкви Святого Отця Миколая в Чікаґо.
Ваше Блаженство завжди ставилися до моєї особи з довір’ям, із щирістю і батьківською любов’ю, за що я безмежно вдячний.
Я вповні свідомий великої відповідальности перед Богом за повірені мені душі. Уповаючи на «поміч від Господа, що створив небо і землю» і заохочений молитвами численних ґратулянтів, зокрема Вашого ж Блаженства, старатимуся бути слугою моїм вірним, як це поручає наш Божественний Спаситель у Св. Євангелії. Рівночасно постановляю кожного дня присвятити принайменше одну годину на моління перед Євхаристійним Киотом у Чікаґо (очевидно поза Св. Літургією) за Матірну Церкву, що в країні серпа й молота переживає Велику П’ятницю, як також за Українську Католицьку Помісну Церкву в діяспорі.
Дуже радію, що Ваше Блаженство телефонічно погодилися покласти на мою голову свої Святительські руки. Для мене буде це велике щастя і незаслужений привілей прийняти хіротонію від Патріярха-Страдника за вірність Христові та Його правді. Тож цим письмом прохаю покірно уділити мені архиєрейські свячення в дні 1 березня, у Святій Софії, щоб на мою душу зійшла Благодать Святого Духа, що її Ваше Блаженство одержали від Слуги Божого Митрополита Андрія Шептицького.
Дякую ще раз за все, засилаю низенький поклін і залишаюся, щиро відданий в Христі слуга,
Іннокентій Лотоцький ЧСВВ Єпископ-Номінат
