Лист об’єднання українських католицьких організацій Австралії до кардинала В. Рубіна

Шляхом інформації і для документації друкуємо додатково листи,
які були вислані до кард. В. Рубіна, як реакція
на його образливого листа до Патріярха Йосифа.
Вислані листи зробили призначене завдання.
У майбутньому цієї акції не продовжуватимемо.

Редакція

Христос рождається!

Їх Еміненція:
Кардинал Владислав РУБІН,
Префект Священної Конгрегації для Східніх Церков.

Рим, Італія

Ваша Еміненціє,

Ваш лист до Владик Української Католицької Церкви з дня 6.7.1982 p., в якому Ви оспорюєте Послання Глави Української Католицької Помісної Церкви — Блаженнішого Патріярха Йосифа з нагоди Його 90-ліття (з дня 2-15.2.1982 р. та кидаєте безпідставні закиди та інсинуації щодо Його намірів і висловів у цьому Посланні, викликав хвилю обурення серед вірних Української Католицької Церкви, а то й серед усього українського громадянства в Австралії, Новій Зеляндії та Океанії. У Вашому листі Ви відважуєтесь робити закид, що згадане послання Блаженнішого Патріярха може спричинити серед вірних нашої Церкви якесь «замішання і роз’єднання». А сталось навпаки! Саме Ваш лист і Ваші необосновані закиди та інсинуації й викривлення намірів Блаженнішого Отця Йосифа в його посланні-тестаменті, ВЖЕ ВИКЛИКАВ серед наших вірних неспокій і замішання, невдоволення, а то й обурення супроти Вас і Ватиканської Курії.

Нас дивує і болить, що таке замішання і роз’єднання серед нас робите саме Ви, Еміненціє, уродженець Галицької Землі, на якій Ваш батько і Ваші предки, вірмени, подібно як поляки, впродовж століть знаходили притулок, хліб і достаток, та які повинні більше, ніж інші народи, розуміти долю українського народу,та були бодай вдячними за хліб-сіль, якими так щедро годувала вас усіх наша земля.

У Вашому листі, Еміненціє, Ви вдесяте пригадуєте, що Римська Курія не визнає Українського Патріярхату, ані титулу Патріярха, — прийнятого Блаженнішим Отцем Йосифом, Главою Української Католицької Церкви на загальне бажання і вимогу вірних, духовенства та ієрархії нашої Церкви. Така опозиція Римської Апостольської Столиці до помісности й самоврядування поодиноких національних Церков, зокрема Східніх,— не новина в історії Католицької Церкви. Пригадати б хоча змагання за патріярший титул і таку ж юрисдикцію Константинопольського Патріярха Анатолія та невизнання Римською Церквою 28-го канону Халкедонського Собору…

Нам дивно й до смерти боляче, що Українська Католицька Церква, яка дала свідоцтво свого співтерпіння з Христом і єдности з Римською Апостольською Столицею, поклавши «гори трупів» і проллявши «ріки крови» (за висловом Блаженнішого Патріярха Йосифа), в очах Римської Апостольської Столиці посьогодні не удостоїлася визнання її помісности і патріяршого титулу лише тому, що таке визнання не йде по лінії політичних інтересів Москви і Польщі.

Ми свідомі того, що негативна настанова і така ж настанова і потягнення Священної Конгрегації для Східніх Церков, а зокрема політичні махінації Секретаря Стану Апостольської Столиці кардинала Казаролі супроти нашої Церкви й Патріярхату,— це наслідки східньої політики Ватикану («Остполітік»), щоб задобрити московського ведмедя й купити собі й польському народові ласку того ведмедя коштом українського народу і його Церкви. Хіба ви всі в Римі настільки наївні й думаєте, що Вам це вдасться осягнути? І то коштом слабшого? Чи Ви там, у Римі, є свідомі тої кривди, яку Ви робите нашій Церкві та ідеї з’єдинення Українських Церков Вашими «екуменічними діялогами» й потурюванням церковній і політичній Москві? І Ви хочете, щоб ми мовчали? Хіба Ви не знаєте, що впродовж останніх 1000 літ Україна стоїть на грані двох світів: Сходу й Заходу, як забороло християнства та європейської цивілізації і культури перед азійськими ордами монголів , москалів і т.п.?

За нашими плечима Ви, католики латинського обряду в Польщі й на Заході Европи, благоденствували тоді, коли Україна кривавилася у нерівній боротьбі з Азією, часто дістаючи ніж у спину від сусідньої, християнської-католицької Польщі. Що ж, сьогодні Україна впала в тій нерівній боротьбі, а роля бути заборолом Европи перед московською Азією впала на плечі Польщі, польської Церкви і польського народу. Дай, Боже, щоб Польща цю ролю сповнила!

А поки це станеться, то ми — Президія Ради ОУКОА (Об’єднання Українських Католицьких Організацій в Австралії) в імені всіх членів нашого об’єднання, а то й усіх мирян Української Католицької Церкви в Австралії, Новій Зеляндії та Океанії, цим листом ПРОТЕСТУЄМО проти Вашого особистого і Східньої Конгрегації вмішування в наші церковні справи, а зокрема ОСУДЖУЄМО Ваш згаданий лист, як образливий і кривдячий для Глави нашої Церкви, Блаженішого Патріярха Йосифа, Кардинала Римської Церкви, Ісповідника за св. Віру, довголітнього в’язня-каторжника московських тюрем і таборів праці за Його і нашої Церкви вірність Апостольській Столиці в Римі й для українського народу взагалі.

Ми рівночасно домагаємось сатисфакції у формі публічного відклику-спростування Вашого згаданого листа й перепрозьби для Найдостойнішої Особи, їх Святости Патріярха Йосифа, Глави Української Католицької Помісної Церкви й нашого релігійного і національного Мойсея, та направи завданої Йому і нашій Церкві кривди, яку Ви, Еміненціє, спричинили своїм згаданим листом. Інакше, усі історичні консеквенції того Вашого листа, перед Богом та історією,падуть на Вас, Еміненціє! Ще раз і ще раз просимо Вас, Еміненціє, і всіх інших представників Римської Курії: не ображайте і не кривдьте нас і нашої Церкви тільки тому, що ми сьогодні слабші, бо доля поодиноких людей і народів в руках Божих, бо ще не вмерла Україна!

Залишаємось з християнським привітом,

За Президію Ради Об’єднання
Українських Католицьких Організацій в Австралії:

Ярослав Хіцяк Голова
о. Іван Шевців Куратор
Нуна Кармазин Секретар

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Свіжий номер

2 (477) 2020 2-2020-internet-web