Лист П. Кард. Філіппе до Єпископів ПУКЦеркви, в наслідок доносу до папи.

4 грудня 1976

00193 Рим,
Вія делля Концелляціоне, 34

СВЯЩЕННА КОНГРЕГАЦІЯ ДЛЯ СХІДНІХ ЦЕРКОВ

Прот. Н. 388/69

Ваша Ексцеленціє,

Святіший Отець був поінформований, що Ваша Ексцеленція були запрошені прибути до Риму, щоб взяти участь особисто в церемоніях передбачених для святкування початку 60-ліття священства Еміненції Кард. Йосифа Сліпого.

Його Святість, з виявами доброзичливости, з якими слідкує події Української Церкви, зволив передати мені спеціяльний мандат, щоб сконтактуватись з Вашою Ексцеленцією для потвердження становища Святої Столиці відносно цілої відомої квестії Українського Патріярхату і пригадати інструкції, більше разів висказані, щодо «Патріярхальних Синодів».

У відданій пошані до Високих диспозицій Святішого Отця, що були мені закомуніковані через Еміненцію Кард. Секретаря Стану, дозволяю собі надіслати Вашій Ексцеленції залучену «Ноту», якою бажаю сповнити доручений мандат.

Прошу уважливо але авторитативно Вашу Ексцеленцію виявити Ваш синівський послух Вселенському Архиєреєві щодо цілої квестії Українського Патріярхату.

Копія цеї «Ноти» була вислана також Еміненції Верховному Архиєпископові Львова для Українців.

Радо користаю з цеї обставини, щоб потвердити почуття особливої пошани,

Вашої Ексцеленції РИМ відданий в Христі

(Павло Кард. Філіппе)
Префект

(із залучником «НОТА»)

«Нота» листа Павла Кард. Філіппе Ч. 388/69 до Єпископів ПУКЦеркви

Недавно, а докладніше під час подорожі Еміненції Кард. Йосифа Сліпого до Філядельфії — подорожі, що мала за ціль участь у похоронних торжествах бл. п. Митрополита Сенишина — говорено про Український Католицький Патріярхат з новим притиском.

Ба навіть, запрошення до Українських Єпископів взяти особисту участь у відміченні, 8 грудня ц. p., 60-тиліття священства «Його Блаженства Патріярха і Отця Йосифа», вислано із «Патріяршої Канцелярії».

Хоч Апостольська Столиця вияснила багато разів, що такий Патріярхат не існує, то із боку його прихильників були намагання створити ситуацію доконаного факту, яка, в додатку до того, що є протиканонічна (а тому і є причиною незаконних інґеренцій в юрисдикцію місцевих українських Ординаріїв), заколочує церковний порядок, спокій совісти, підкопуючи єдність української католицької Спільноти, інтегральну частину Вселенської Церкви. Були випадки — між іншим — незаконних а часом неважних актів, бо доконаних без потрібного уповноваження чи юрисдикції місцевого українського Єпископа, як створення парохій, також уділювання св. Тайн, між ними сповіді, випадок це такий, що дозволяє іпсо факто суспензу а дівініс для священика, що її слухає. Кромі того були теж висвячування жонатих кандидатів проти заборони Апостольської Столиці.

Справу Українського Патріярхату, що її підносять уже від багатьох років, порушували — як авторитативно вже подано до відома кілька разів — компетентні органи Апостольської Столиці, які, повторюємо, спеціяльно через канонічні причини, не могли прийняти висловленого прохання про створення Патріярхату з юрисдикцією, що охоплювала б всіх українців, розкинених по світі.

Справді є відомим фактом, що згідно з діючим канонічним Правом, потвердженим Собором Ватиканським II («Орієнталіюм Екклєзіярум», ч. 9), Патріярхи мають юрисдикцію тільки «в межах патріярхальної території».

Далі, згідно з Соборовим Декретом (ч. 11) встановлення Патріярхату зарезервоване Соборові або Святішому Отцеві. Два рази, 7 липня 1971 і 24 травня 1975 р. Святіший Отець повідомив листовно Еміненцію Кардинала Йосифа Сліпого, Львівського Верховного Архиєпископа для Українців, про своє негативне рішення, додаючи в обидвох випадках вислів «сальтем гок темпоре» (принайменше тепер).

Це становище було потверджене більше разів, з Достойного доручення, або прямо Еміненції Кард. Сліпому — останньо листом з 29 вересня ц. р. — або кожному з українських Єпископів.

Отже подається до відома українській Єрархії, що не можна відбувати «Патріярхальних Синодів» та що для евентуальних «Українських архиєпископських Синодів» треба попередньої авторизації Апостольського Престолу. Кромі того, не можна поминати Патріярха в релігійних богослуженнях, з огляду на те, що титул, що належний Еміненції Кард. Сліпому є «Верхований Архиепископ Львівський для Українців», а не «Патріярх».

Є річчю жалюгідною бачити, що таку шляхетну справу, як вдержання єдности української Спільноти використовують рухи, які противорічать проголошуваній льояльності до Апостольської Столиці, і не знають та поборюють настирливо її розпорядження, приписуючи їм свідомо політичні мотиви, зовсім неіснуючі.

Рим 4 грудня 1976.

Переклад з італійської мови