Лист української католицької парафії святих Володимира і Ольги в Чікаґо до кардинала В. Рубіна

Слава Ісусу Христу!

Його Еміненція Кардинал Владислав Рубін
Префект Священої Конгрегації для Східніх Церков Рим

Ваша Еміненціє!

Ще не так давно мали ми виняткову нагоду вітати Вас у нашому соборі св. Володимира і Ольги в Чікаґо, а у нашій катедрі св. Миколая почули від Вас запевнення, що Вашим завданням буде «нам помагати, а не панувати». Ці Ваші слова влили у наші серця нову надію, що Ви, Еміненціє, розумієте багато краще від Ваших попередників богословсько-духовні позиції Християнського Сходу та добре обзнайомлені із тисячолітньою історією нашої Церкви й тому очікували, що саме тепер очолювана Вами Конгрегація буде справді діяти в дусі християнської любови та помагати Східнім Церквам у їхньому розвитку та не буде більше порушувати помісности тих же Церков, зокрема ж нашої, Української.

Та на жаль, в міжчасі сталось щось дуже прикре і жалюгідне! До нас продістався з Англії Ваш лист із 6 липня ц.р. до Українських Владик, в якому слушні погляди Глави нашої Помісної Церкви вважаються порушенням правопорядку і актом непослуху Апостольській Столиці. Лист цей був довірочний, але Владика Августин Горняк вважав за відповідне опублікувати його, щоб тим способом понизити авторитет і престиж Ісповідника Віри, Блаженнішого Патріярха Йосифа та розпочати роздор у цілій нашій Церкві, як він це, на жаль, успішно перевів у своєму екзархаті. На щастя, цього не осягнено, престиж Глави і Батька Помісної Української Католицької Церкви ще більше виріс в наших очах, а лист цей заподіяв тільки шкоду у непотрібному збільшенні напруження у взаємовідносинах між Римським Престолом і нашою Помісною Церквою.

З великою прикрістю та гірким в серці болем прочитали ми цього Вашого листа і ніяк не могли повірити, що під ним знаходиться Ваш підпис. Хіба ж Вам, Ваша Еміненціє, найкраще відомо за усіх ватиканських достойників, що наша Українська Церква від самих її початків була самоуправна, мала свої власні закони, і таку патріярхорівну владу виконували первоієрархи нашої Церкви на протязі цілої історії і такий стан заґарантували були нашій Церкві Вселенські Архиєреї в час і по прийнятті Берестейської Унії. Вправді були і намагання римських куріяльних органів пізніше позбавити наших первоієрархів їхніх законних прав, щоб незаконно присвоїти їх собі, й тому Глава нашої Церкви поступає зовсім законно, коли старається привернути нашій Церкві всі законні помісні права, навіть проти волі тих, що за всяку ціну намагаються зберегти несправедливий і незаконний «статус кво», називаючи його «правопорядком».

Ватиканська дипломатія все вважалася одною з найкращих в світі, але відношення Ватиканської Курії до нашої Церкви в останніх десятиліттях, їхня т. зв. «Остполітік», а також і Ваш лист, Еміненціє, свідчать про мильну оцінку церковної і політичної ситуації на Сході Европи. Теперішній стан, побудований там на фізичному і духовному насильстві, скоріше чи пізніше провалиться, а тоді дуже важко буде Проводові Католицької Церкви відзискати втрачене довір’я серед народів, що впали жертвою ватикансько-московського детанту.

Екуменізм і проблема об’єднання християн є найголовнішим завданням нашої доби, і цій проблемі дуже багато уваги присвячує також Апостольський Престіл. Нав’язано численні екуменічні контакти з різними християнськими віроісповіданнями, головно із Православним Сходом з огляду на велику спорідненість під оглядом догматичним і канонічно-структуральним між католиками і православними. Організуються зустрічі, відвідини церковних достойників, що складають собі щирі чи менше щирі компліменти, відбуваються богословські дискусії, багато говориться, як ця майбутня, ідеальна єдність Сходу і Заходу мала б виглядати. Забувається чомусь, що ця єдність, щоправда, лише частинна, вже тепер існує, бо ж східні католики, це ніхто інший, як тільки східні православні, які вже тепер перебувають в єдності з Римським Престолом. Не у теоретичних міркуваннях, у пустих словах і обіцянках, але якраз на прикладі Східніх Католицьких Церков Рим повинен конкретно показати, як ця ідеальна єдність має виглядати. Як дотепер, то доля Східніх Католицьких Церков, а головно Української Церкви, не те що не притягає до цієї єдности, але ще більше кожного відстрашує. Наш Блаженніший Патріярх намагається направити цей ненормальний, згіршуючий стан та старається, згідно з постановами Другого Ватиканського Собору, зробити нашу Церкву повноправною одиницею Церкви Вселенської і то якраз для її добра. За це стрічається з осудами та різними заборонами зі сторони Апостольської Столиці.

Наш Блаженніший Патріярх виїмково ще заслуговує на особливе зичливе трактування і пошану, бо Він, як Ісповідник Віри, своїм стражданням непохитно підтвердив, що наша Церква є невід’ємною частиною Вселенської Церкви.

За вірність Вселенському Архиєреєві усі наші ув’язнені Владики, а також священики і вірні заплатили своїм життям, і тому прикро і боляче було читати нашим вірним у Вашому листі про звинувачення Блаженнішого Патріярха у несубординації і нельояльності до Святої Столиці. Ще, здається, жоден Ісповідник не зазнав такої зневаги і пониження від Апостольського Престолу! На склоні Його повного терпінь життя завдано Йому ще одну найглибшу рану! Ми ніяк не можемо зрозуміти, ЧОМУ саме тепер? І чому вже невмируща ідея українського патріярхату так декого непокоїть?

Ми усі, душпастирі й парафіяни парафії св. Володимира і Ольги, маємо надію, що Ви, Ваша Еміненціє, схочете перевірити всю цю дразливу справу, розуміючи добре, що наші народи, як близькі сусіди, знаходяться тепер у смертельному бою із сатаною за збереження себе. Ми певні, що Ви, Еміненціє, схочете направити кривду, заподіяну і їх Блаженству, і нам усім, згідно із девізою «фіят юстіція, не переат мундус», і це особливо у світлі найновіших інструкцій Святішого Отця Івана Павла II, який на останньому засіданні Колегії Кардиналів 23 листопада ц.р. ствердив, що «першим і фундаментальним питанням, що його треба поставити до Апостольської Столиці — і то, може, понад усе інше — чи наші свідчення задовільні в ділянці любови до людини, як і до спільноти».

У повній надії на Ваше прихильне наставлення до нашої Церкви і Глави її, Блаженнішого Патріярха Йосифа, остаємо з християнським привітом Вашій Еміненції віддані

Душпастирі, члени Президії Парафіяльної Ради, голови припарафіяльних братств
і парафіяни парафії св. Володимира і Ольги

о. митрат Маріян Бутринський, настоятель
мґр Лука Костелина Головний Секретар
Д-р Андрій Гаєцький Головний Радний
Члени Президії (слідують підписи)

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>