Лист з Мерефа, Харківської обл.

Поважені та Любі Браття!

Щиро вітаємо Вас Усіх, наших безкорисливих Друзів! Велике Вам «Дякуємо» від нас усіх! Усіх тих, що дозволили мені, п. Соколенку Миколі, написати до Вас листа з словами подяки. Роблю це з великим задоволенням. Хоч. мабуть, і не так вправно як Ви того заслуговуєте! Ну, для такої справи треба літературного таланту. А, Господь, не так і густо наділяє людей ним. Та на те є Воля Божа!

Тому наперед прошу вибачити недоречності чи помилки, що Ви їх зустріли уже чи ще побачите у моєму листі.

Ще раз викажу спільну думку як парафіян Мереф’янського Храму, який мусимо, хай там що, а відродити. Бо він був найкращим у перші роки XX століття з тих 3 (трьох), які були у колишній слободі, м. Мерефі. Усі зруйновано. Та про нашу Церкву «Введення Пресвятої Богородиці до Храму». Вона була збудована відомим майстром з Н. Водолачи (це зараз у Харківській області), Якимом Погребняком. Ще до того як він збудував, зараз широковідомий «Собор» у м. Новомосковську, Дніпропетровської області. Колись то було с. Самара — центр одноіменної Паланки Запорожців. І «Храм» у м. Мерефі (тоді ще сотенному центрі Харківського полку Слобожанщини) також зразок української Храмової дерев’яної архітектури. Тоже і парафія у нас відродилась досить велика — бо пам’ятають ще тую церкву. Маємо і декілька фотознімків.

От і Ваше чудове, за усіма ознаками, Видання знайшло «живий грунт». Бо є там, що читати і Греко-католикам, і Православним (аби бажання було читати, а не критикою чи «політикою», справедливіше написати «антиполітикою», займатись). Видання Ваше саме тому завоювало серця читача на «атеїстичному» Сході, що пишеться Воно для України і про Україну, і про наші непрості духовні справи. Бездержавність чи окремі, хай і потужні, як за Богдана, спроби відновити Державу та Церкву у ній, якою була Вона за Великого Князя, світлої пам’яті, рівноапостольного Володимира чи Ярослава Мудрого, своє дали.

Та я ось про що. Наша газета «3 Богом у серці», що видається Харківсько-Полтавською Єпархією Української Православної Церкви Київського Патріярхату, що у м. Харкові за сучасної матеріяльної скрути, віримо тимчасової, розповсюджується безкоштовно. Тому прибутків не отримує. Існує на різні пожертви. І авторам статтей платити не у змозі, як те роблять «у людей». Через це ми, вірніше, редакція [я там (як те не дивно і мені самому) автор окремих статтей (у числі 2-му та 4-му) можливо буду і надалі друкуватись], без отримання на те згоди з Вашого боку, надрукували (передрукували) з Вашого журналу статтю, у числі № 4.

Просимо вибачити, по змозі, нас за такії самочинні дії та коштів для того, щоб надіслати до Вашої Редакції листа-запита у мене увесь цей рік, на жаль, бракує.

Більше того просимо Вашого Дозволу і далі використовувати Ваш Часопис як джерело для справді достойної (!) інформації. Адже мова іде про Українське Християнське Слово! Хотіли б, щоби Воно і для Сходу України було виваженим та авторитетним. І, щоб швидше лікувалась глибока рана міжконфесійних поділів. А Слово лікує!

За Український Соборний Християнський Патріярхат!

P.S. Ще раз дякую за те, що мені надсилають Ваш журнал. Розумію як те не просто. І як, викладач «Історії України» у середній школі N 5 м. Мерефи – бо інколи використовую «Патріярхат» у своїй роботі з учнями. Примірники Вашого Часопису, після ознайомлення з ним у Парафії, передаємо до читальної залі 2-ох міських бібліотек.

п. Микола Соколенко

голова Парафії Церкви Введення Пресвятої Богородиці до Храму,
Хар.-ко-Пол.-ї Єпархії УПЦ-КМ

Заступник голови Харківського обласного Осередку
Братства Апостола Андрія Первозваного УПЦ-КМ

* * *

До голови Парафії церкви введення Пресвятої Богородиці до храму Вп. Пан Микола Соколенко

Щиро дякуємо Вам за Вашого листа, слова Вашого признання. Радіємо, що наш журнал Вам сподобався і що можете його використовувати у Вашій праці. Продовжуйте і дальше використовувати.

Бажаємо Вам успіхів у Вашій праці.