Листи з України

Слава Ісусу Христу!

Дорогі і Високоповажані!

Від щирого серця жичу Вам і всім Вашим колегам Патріярхального Товариства міцного Вам всім здоров’я і всіх Божих ласк і прожити багато років життя на тій потрібній людям ниві життя. Щасти Вам Боже на кожному кроці Вашого життя, молимось за Вас! Та щиро і сердечно дякуємо Вам за Ваші труди, що ми отримуємо Ваш «Патріярхат». Нема слів, щоб Вам подякувати. За такі роки переслідування нині ми можемо читати такі статті про нашу дуже мученицьку Церкву, хоч сьогодні воскреслу, але ще багато треба зробити для повного відродження.

Журнал Ваш в тім багато допомагає, читаємо і сльози на очах, ще раз Вам сердечно дякуємо, а як можете, то, просимо дуже, присилайте його постійно. Велике в нас запотребовання на молитвенники — «Мій Спаситель» або «Християнської Родини». За все Вам сердечно вдячні. Нехай Всевишній буде все з Нами. Слава Ісусу Христу!

м. Стрій, вул. Січових Стрільців

о. Роман

* * *

Шановна Редакціє!

Мельково 12. 14. 90

Дуже дякуємо за висилання нам журналу «Патріярхат», який доходить до нас кожного місяця. Ми з великим захопленням читаємо та ждемо чергового номера.

Журнал служить не тільки нам, але багатьом сусідам і знайомим. Перепрошуємо, що до цієї пори ми не давали вістки, що цей журнал одержуємо. Ми просто не подумали скоріше, щоб написати до Вас, тому пробачте і дуже просимо, дальше присилайте нам «Патріярхат», який так багато вносить в наше життя.

Родина Головачів

* * *

Вельмишановний Пане Докторе!

Щиро дякую Вам та Вашим колегам за найновіше лютневе 1991 року число Вашого гарного, розумного журналу «Патріярхат». Таке видання заслуговує на те, щоб бути в наших пресових кіосках по всій Україні. Але де ж взяти на таке видання коштів? Поступово зникають всякі цензурні перешкоди, а натомість постають природні, пов’язані з нашою величезною відсталістю від цивілізованого світу. З різних цифрових показників мене найбільше вразив останнім часом такий приклад: наш київський часопис «Малятко» для найменших читачів на торік передплачувався в Чехо-Словаччині за 18 корон, а на 1991 рік — за 384 корони. Як пише київська газета «Голос України» з 2 березня 1991 p., такі фантастичні суми, тим більше в умовах нинішнього загального подорожчання життя, ніхто з українців з ЧСФР платити неспроможний. І те, що в цих умовах Ви організуєте збір пожертв на висилку примірників «Патріярхату» в Україну та до Польщі, є подвигом для відродження нашого народу.

Ви, мабуть, знаєте, що в Києві діє громада Української Греко-католицької Церкви. Державні чинники оголошували місце для спорудження у Києві греко-католицького храму. Потім я розговорився зі своїм знайомим паном Матіяшем, з яким ми разом починали 1987 року в українському культурологічному клюбі, а тепер він у греко-католицькій громаді, а я в українській республіканській партії, то він мені сказав, що назване місце — блеф, бо церква не має коштів на таке будівництво, та й який сенс його починати, коли в Києві є храми, використовувані не за призначенням, і єдино логічним було б надання одного з цих храмів київським греко-католикам. Поки ж що греко-католицькі Богослуження відбуваються у дворі одного з храмів. Небагато краще ставлення київських властей і до Української Автокефальної Православної Церкви. їй передано кілька малих храмів, але великого, щоб там постала катедра, не дано. Українська громадськість вимагає повернення Софійського храму, який у 20-х роках був катедральним собором УАПЦ, тепер там музей.

Дай Вам, Боже, здоров’я і подальших успіхів у Вашій славній праці!

З глибокою пошаною до Вас

Віталій Шевченко, Київ

* * *

Вельмишановна Редакціє!

Випадково потрапив мені в руки 11-й номер Вашого часопису за 1989 рік. Поміщена в ньому між іншим стаття В. Ґоцького «Дещо про православ’я на Лемківщині».

Не хочу з її автором полемізувати про лемківську проблему, бо просто автор хіба її зовсім не розуміє, але не можу не висловити своїх думок про декотрі твердження автора.

Лемковина не є, а була частиною нашої батьківщини. Моральне право казати, що є і нині, має тільки така людина, котра на Лемковині живе. Легко бути патріотом в Мюнхені чи Торонто і там ділити шкіру на… чому ті всі борці за Холмщину чи Лемківщину не вертають до «старого краю» і тут, на місці, не виступають з такими лозунгами. Кричати з вигідного помешкання легко, жити тут і бути українцем — тяжко. Приїжджайте, п. Ґоцький, до Горлиць чи Сянока — тоді побачимо.

А на початок пропоную подивитися на 30 сторінку «Патріярхату». Там на знимці побачите проф. Магочого, який є керівником українських студій у Торонтському університеті. Це власне він є опікуном лемківського сепаратизму в Польщі та Стоваришення Лемків.

З пошаною, Ігор Гривна

* * *

Слава Ісусу Христу!

Вельмишановні, дорогенькі, Господні християни! У нас дуже скрутне положення з релігійною літературою, тай ще якщо є така література, то її більше бережуть, ніж самих себе. Я бачу, бо це так є в нашому домі і в нашій околиці.

Те, що я знаю про Господа нашого Ісуса Христа, — то замало, я це своєю душею відчуваю, я хотів більше поглибитись Божою наукою. А ви б не допомогли мені, якщо це можливо, то вишліть мені, а я за Ваше здоров’я найму тут у нашій католицькій церкві Службу Божу, помолюсь за Вас.

Якщо можна, то пришліть мені журнал «Патріярхат», молитовник «В гору піднесім серця» і «Української Церкви обряд». Я буду вдячний Вам за все.

Слава Ісусу Христу!

Мих. Іван Федорович-Росохач

* * *

Чесна Редакціє «Патріярхату»!

Моє прохання до Вас, щоб Ви прислали мені цей журнал. Мені випадково попало число за м-ць вересень 1990 року і дуже сподобалося, тому прошу задовольнить мою прозьбу.

З пошаною до Вас

Шморгун Іван В., Вовчищовичі

* * *

Слава Ісусу Христу!

Дорогі!

Пише Вам Ласійчук Євдокія. Мені вже скоро 60 років. Я працюю листоношею. Дуже прошу, вишліть мені Біблію. Буду молитися за Вас, буду просити, щоб Господь дав Вам міцного здоров’я. Прошу також вислати мені журнал «Патріярхат».

Моя адреса: 285200, Івано-Франківська обл.,
Коломийський р-н, с. Н. Вербіж, вул. Вишнева 9,
Ласійчук Євдокія Юріївна.

* * *

Слава Ісусу Христу!

Вітаю Вас, дорогі брати во Христі. Випадково потрапив до моїх рук Ваш журнал «Патріярхат». Читання такого журналу приносить велику користь і задоволення. Дуже прошу Вас по можливости висилати мені цей журнал. Нехай Господь Бог Вам віддячить.

Зоставайте з Богом, з повагою до Вас, Вячеслав Брасиський, Вінниця — Україна

* * *

Слава Ісусу Христу!

Вельмишановні Добродії! Я українка, греко-католичка. Звертаюсь до Вас з проханням, прошу допомогти мені виписати журнал «Патріярхат», який виходить у Вас. Бо у нас, на Західній Україні, дуже трудно з книжками релігійними, а особливо Ваші журнали. Якщо можна, то прошу зробити і вислати мені, а я буду дуже вдячна за милосердну справу.

Васько Ірина, Івано-Франківське

* * *

Стрий, 6 березня 1991 р.

Шановна Редакціє!

Пише до Вас з любов’ю во Христі греко-католицький священик Журовський Степан, декан Золочівського району.

Ваших два журнала за січень і лютий 1991 року я одержав, за що дуже і дуже Вам усім вдячний. Цей журнал розширяє мій богословський і церковний світогляд, бо крім цього журналу немає іншого джерела, щоб почерпнути якісь дані, що правдиво відбувається в релігійному житті нашої Церкви.

Ситуація в нас тут дійсно складна, бо бракує греко-католицьких священиків. Ми обслуговуємо по 4-5 парафій, особливо трудно в час Великого Посту, бо не всі наші священики мають автомобілі, а якщо мають, то в основному старі. Та й дороги в нас такі, особливо зараз, навесні, не знаєш, в яку яму їхати, є ще спірні села, по дві конфесії. Це в основному в тих селах, де священик об’явив УАПЦ і люди починають дивуватися, що це за Церква, що її в нас не було.

Якщо можна, то разом із журналом «Патріярхат» висилайте образочки, медальйони, духовну літературу, бо нарід, особливо діти, молодіж, люблять щось діставати від отця, і це приносить користь нашій Церкві.

Бажаємо усім Вам щасливо і спасенно для душі довершити Святий Піст і радісно зустріти Паску.

Слава Ісусу Христу!

З повагою до Вас усіх о. Степан

* * *

Слава Ісусу Христу!

Київ, 26 листопада 1990 р.

Шановні Панове! Просто і не знаю, як до Вас звернутися. З перших слів хочу сказати, що щиро вдячний Вам за Ваш журнал «Патріярхат», що Ви його видаєте. Нещодавно я прочитав два журнали, які потрапили до моїх рук, і прочитав їх у мого пароха. Після читання я отримав велике задоволення. Матеріяли, що там надруковані, дуже цікаві стосовно нашої Церкви, а також її історії. Та про життя митрополита Андрея Шептицького, великого подвижника Церкви. Моя щира подяка Вам зі старовинних гір древнього Києва.

П.С. І ще хочу Вас просити, якщо то можливо, я хотів би отримувати цей журнал «Патріярхат», за що буду щиро вдячний.

Ще раз моє шанування Андрій Гурський, Київ

* * *

Слава Ісусу Христу!

Шановний Пане Редакторе!

Дуже Вам дякую за те, що одержую Ваш журнал «Патріярхат». Це велика нам поміч, парафіянам греко-католицької церкви міста Буська. Тому що не тільки я, але всі наші парафіяни з великим зацікавленням читають його. До цього часу ми не мали можливости знати всю правду про нашу Церкву і взагалі тільки з червня 1990 року ми дістали можливість на існування нашої Церкви. Багато мирян нашого міста по незнанні відійшли до російської Церкви. Вони не знають історії своєї Церкви, своїх предків. Тепер я сподіваюся, що зможу при помочі «Патріярхау» декому помогти признати нашу Церкву, роз’яснити деякі питання, що відносяться до неї. Я вже одержав від Вас три примірники «Патріярхату».

Також прошу пробачити мене за мою неграмотність. Від 1947 до 1985 року я знаходився на Сибірі, де не бачив власної книжки. Тепер, дякувати Богові, я на рідній землі, хотя й інвалід-пенсіонер.

З пошаною до Вас, Ігор Бай

* * *

Шановний Редакторе «Патріярхату»!

Львів, 26 лютого 1991 року

Я дуже щиро Вам вдячний за те, що включили мене в число отримувачів «Патріярхату». Я вже довший час вишукував можливість знайомитися з окремими числами цього безумовно потрібного і високопрофесійного часопису. Можу Вас запевнити, що цілий ряд статтей з цього видання знайшли собі місце в нашому самвидаві, а ті примірники, що я мав змогу отримати, буквально зачитали до дірок. Нині на Україні в умовах міжконфесійних конфліктів і часто розгублености віруючих в потоці нерідко фальшивих аргументів, дуже потрібна серйозна полемічна література. З вдоволенням бачу, що всі ці речі є у «Патріярхаті».

Був би Вам надзвичайно вдячний, якби колись при нагоді Ви змогли переслати мені хоч окремі давніші числа журналу за минулі роки, думаю, що вони помогли б мені зробити серйозні вибірки на релігійну тематику. Такі збірники нині надзвичайно потрібні.

Ще раз вдячний Вам.

Тарас Чорновіл, Львів

* * *

Слава Ісусу Христу!

12 березня 1991 року

Дорогі брати і сестри!

Отримав я від Вас журнал «Патріярхат», а також лист, в якому Ви пишете, що не зможете мені допомогти іншою літературою. Я дуже вдячний Вам за Вашу увагу до мене.

Журнал «Паріярхат», який я отримав від Вас, для мене дуже-а-дуже цікавий. З ним знайомиться багато наших семінаристів, і всі вони радо його читають. Буду дуже вдячний, якщо зможете його постійно мені присилати. Такий журнал буде для мене корисним завжди: як зараз, під час мого навчання, так і в майбутньому, під час моєї пастирської праці, якщо Господь Бог позволить мені до неї дійти.

Орест Рубель

* * *

Шановний Докторе Пушкар!

Дуже дякую за чотири числа журнала «Патріярхат». Я прочитав з цікавістю. Приємно було зустріти знайомі імена — Ірина Калинець, згадка про священика греко-католицької церкви в польському місті Венгожеві, де я був влітку з групою дітей. Нас запросила греко-католицька церква. Прошу привітати через Ваш журнал сім’ю, в яких я жив.

Андрій Горбаль

* * *

Христос Воскрес!

Поважаний Пане Редакторе!

Перед тижнем я одержала «Патріярхат» за лютий. Дуже сердечно дякую не тільки від себе, але й від других читачів цього гарного місячника. З нагоди близьких свят Великодня пересилаю Вам і Редакції сердечні Великодні побажання.

З пошаною і вдячністю Ірина Дутка

* * *

22 лютого 1991 р.

Шановні Друзі!

Дуже вдячна за висилку двох журналів «Патріярхат» (ч. 12 і ч. 1). В журналі дуже багато цікавого для мене. Я греко-католичка, але з 1947 року проживала далеко за межами України, а з 1963 на Східній Україні. Тут тільки Російська Православна Церква. Але є у мене знайомі греко-католики і православні, які охоче будуть разом зі мною читати журнал. Ще раз дякую, з повагою до Вас

Богданна

* * *

Вельмишановні!

Організація «Українська Молодь Христові» з великою вдячністю повідомляє Вас, що уже рік одержує на адресу нашої членкині Іванки Крип’якевич журнал «Патріярхат», який представляє для України зараз велику цінність і підтримку. Молимося за всіх, хто підтримує наші змагання за відродження духовости України, і радіємо, що наша рідна страждальна Церква встає з руїни.

Слава Ісусу Христу!

Від імени управи УMX

Іванка Крип’якевич Львів, 1 березня 1991 р.

* * *

Христос Воскрес!

Шановний Пане Редакторе!

Звертається до Вас священик УГКЦеркви Василь Сенів. Я мав Божу ласку прочитати Ваш часопис «Патріярхат», який є для мене, наших студентів семінарії і вірних вельми цікавий і потрібний для науки і поширення Христової правди, тому маю надію в Бога і також прохання по можливості посилати для нас дорогий для нас «Патріярхат», щоби і в нас усі могли розуміти важність такого стану нашої Церкви, за нього молитись і Бога просити.

Посилаю Вам знимку трьох наших достойних священиків, а також статтю колишнього питомця (нині священика) Дрогобицької семінарії Б. Дзюраха. Думаю, що скоро вишлю для Вас матеріял до друку. Здоров’ю Вас усіх із світлим Христовим Воскресенням. Залишаюсь із любов’ю у Христі — слуга Божий недостойний священик

В. Сенів

 

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>