Люблю небо України!

Світе милий, як тебе збагнути
зрозуміти велич і красу?…
Й частинку Правди і Добра здобути
Й знайти до щастя стежечку ясну?!

Як бистро мчать короткочасні весни,
Минають швидко літа теплі дні
І осені зникають дні чудесні!
Повзуть повільно зими затяжні…

Скільки ж то весен в вічність проминуло?
Пройшло вже літо нашого життя…
І осені зникають дні чудесні!
Повзуть повільно зими затяжні…

Хай лазер щастя душу Вам зігріє,
І прилине радість і палкий привіт,
Хай ваше серце вічно молодіє.
Живіть щасливо понад сотню літ!

Люблю до болю небо України
І чую холод в слові «чужина»,
Хоча й тепліші в світі є країни,
Мені і радість там була б сумна!…

Рожище — 1986 р.