Люрд і Український Люрд

В Україні ми мали свої скромні відпустові місця, де люди приносили свої болі, свої турботи й складали у стіп Пречистої. І не важне було, чи це Пацлавська Кальварія, чи Гошів, чи Зарваниця, чи Почаїв на Волині, чи Печерська Лавра у Києві.

Традиція прощ із постом, жертвою та фізичними невигодами увійшла в нас у релігійно-церковне життя. І коли ми опинились на чужині, почали шукати подібних відпустових місць, де б могли з довірою очистити свою душу від вільних і невільних гріхів та зачерпнути віднови духа.

Отець Василь цю душевну потребу відчув і почав свою акцію створення у Люрді такого тихого закутка для наших зморених щоденними клопотами душ, які б хоч в манюсінькій мірі нагадували наші відпустові місця. Він потрапив на щасливу думку створити український Люрд, щоб став ближчим серцю наших людей.

Дещо про самий Люрд

Не будемо переказувати історії появ Божої Матері та пов’язаних з тим гірких та світлих хвилин. Це знає напам’ять кожний паломник до Люрду. Згадаємо лише, про саме положення місцевости, що нині розрослася до готелево-шпитального містечка із 20 тисячами населення, що в більшості живе з обслуги паломників.

Мальовниче положення між стрімкими, але ще не високими горами Піринеїв, над річкою По — створює не лише гарний настрій, але й надає Люрдові туристичних вальорів, як вхід у високі Піринеї. Із поблизького містечка Тарбес добра залізнична сполука на північ до Тулюзи, на схід до Марсейлу і на захід до Біяріцу над Атлянтиком. Нині Люрд — це всесвітньої слави відпустове містечко. Річно прибуває тут до 6 мільйонів прочан з усіх кінців світу. Приїздять християни, але теж чимало визнавців інших релігій, щоб наочно побачити Люрд і запізнатись з чудесними оздоровленнями, які йдуть уже у тисячі випадків. Щорічно прибуває тут 30 до 40 тисяч хворих на візочках чи милицях, з яких дехто повертається додому здоровим.

Щорічно приїздить біля 1,000 лікарів, в більшості скептики, щоб доказати, що виздоровлення наступило не чудесно, але за природніми спонуками. Більшість тих лікарів мусять розводити руками, бо інших, крім чудесних, оздоровлень не можуть дошукатись.

Про неприродні виздоровлення

В Люрді тепер діє окрема комісія лікарів-спеціялістів, які протоколярно стверджують усі відмічені випадки оздоровлення.

Як це в дійсності виглядає? Відомо, що коли людина зломить кість, то на нормальне зростання потрібно найменше одного місяця та постійного лікарського догляду. У Люрді занотовано багато випадків, що зламана кість зростає або зразу, або через кілька годин. Зростає до тої міри, що рентген не виказує сліду перелому.

Оздоровлення наступає найчастіше під час полудневої процесії та благословення хворих Святими Дарами. Зразу оздоровлений відчуває гострий біль, який поволі зникає, і хворий відчуває благородну полекшу, а лікарі стверджують цілковите видужання. Паралітики, що роками були приковані до крісла чи візочка, встають і ходять без опори. Невилічимі недуги, як задавнена туберкульоза, інфекція нирок, всякі боляки, що не гоїлись роками, — зникають.

Передумовою вилікування є глибока віра і молитва самого хворого або когось іншого, що за нього молиться.

Перші чудесні оздоровлення сталися у 1858 році. Придворний цісарський лікар, сам невіруючий, був свідком, як полум’я свічки обпікало пальці Бернадети Субіру протягом 10 хвилин, коли вона була в екстазі. Коли ж потім оглянув попечені пальці, то, крім сажі, не знайшов ніяких опіків шкіри ні кінцівок. А відомо, що полум’я свічки виділяє температуру до 900° Ц, що спалює навіть кість за 10 хвилин.

Подібного оздоровлення зазнав в тому ж самому році син імператора Франції, Наполеон ІІІ, який дворічною дитиною був у стані агонії, що від народження був паралітиком.

Про всякі виздоровлення чи у висліді благословення Святими Дарами, чи купелі у Люрдській воді можна списати десятки книг. Найважливіше, однак, є те, що невіруючі лікарі після наочного перевірення оздоровлень приходять до одного висновку — чудо.

Ще одне цікаве. Люрдська вода є звичайна гірська свіжа, без всяких хемічних домішок. Як літом, так і зимою температура однакова: 10° — 11° Цельсія. У купальнях її міняють раз на день, увечері. Помимо того, що у купальнях купаються тисячі хворих на всякі випадки інфекційних недуг, не занотовано ні одного випадку, щоб хтось з купальників заразився інфекційною недугою.

Як працює лікарська комісія у Люрді?

Хворі, які прибувають до Люрду, повинні мати свою медичну картотеку. На місці комісія спеціялістів перевіряє стан хворого. Коли ж трапиться випадок одужання, ця сама комісія ще раз провіряє й списує протокол. По рокові часу одужаний повинен поновно з’явитись перед комісією, і щойно тоді западає рішення «Не знаходимо ніякого лікарського оправдання на одужання…».

Документацію оздоровленого відсилають до канцелярії єпископа Тарбес, а він пересилає до Міжнароднього Медичного Бюра у Парижі.

Провіривши ще раз всі дані, Міжнародна Комісія пересилає до Епархіяльної Канцелярії, з якої походить виздоровлений. Ця остання інстанція потверджує або відкидає проголошення чуда.

Як зродився Український Люрд?

До останньої війни наші прочани відвідували Люрд зовсім приватно або як члени групи місця свого тимчасового перебування на Заході. Перша організована група прочан-українців прибула 1948 року. З того часу у базилиці Непорочного Зачаття за головним престолом від сторони органів прикріплено наш національний прапор із написом (по-французькому): «Царице України, молися за нас». Ліворуч від сповідальниці ч. 9 є вмурована пропам’ятна дошка з написом (по-французькому): «Люрдська Божа Мати — хорони Україну», як дар вуглекопів з Бельгії. На тій самій стіні, лише внизу, знаходимо таблицю з 1955 року: «Мати Божа, дякуємо Тобі за опіку та просимо Тебе, моли Бога за український нарід» — М. Бабчук. Біля захристії є напис з 1958 р. від УХР: «Люрдській Непорочній Діві — Терпляча Церква». Зліва від входових дверей є образ Божої Матері Белзької — як дарунок від поляків.

У Музеї Місійному довгий час була приміщена виставка Мовчазної Церкви. У вестибюлі тої виставки був такий многозначний напис: «Мої уста є замкнені — щоб краще сконцентруватись, мої руки є зв’язані, щоб можна було краще молитись, моя душа є готова більше терпіти, моє серце є зранене, щоб більше любити».

У вестибюлі перед виставкою можна було заграти платівку у своїй рідній мові, в якій пояснювалось ближче про ціль та зміст виставки. Фреквенція була дуже велика.

У родинній хаті Бернадети на її ліжку хтось з наших прочан з Тулюзи поклав вишиваний рушник з написом: «Ще не вмерла Україна», а на другому рамені: «Борітеся — поборете».

Заходами українців з Великої Брітанії 1962 р. у каплиці Бернадети (колишня в’язниця) було уміщене пояснення в українській мові і надруковано по-українському молитву до св. Бернадети.

У Вертепі з 200 чудовими фігурами, серед різних коляд світу можна почути й українські коляди та щедрівки із платівки, яку привезли прочани з Англії.

Крім української каплиці в базилиці, прикрашеної вишивками та нашими іконами, у 1982 р. здвигнено чудову, стилеву маленьку церковцю, якої золоті бані видніють над цілим Люрдом. Церква присвячена Успенню Божої Матері як пам’ятка 1000-ліття хрещення Київської Руси.

Біля церкви гарні забудування для гостей та сестер, які постійно доглядають церкву, та прочан. У підвалах церкви, у їдальні на стінах виписано імена жертводавців по країнах.

Сусідню вулицю названо офіційно «Українська вулиця». А напроти, через дорогу затишна і привітна оселя «Веселка», в якій наші прочани знайдуть не пише пристановище на час прощі, але й смачні наші традиційні страви.

Наша церква Успіння Пресвятої Богородиці

Як іззовні, так і внутрі це шедевр (у мініятюрі) візантійського стилю. Проєктував архітект М. Німців, а розмалював відомий іконописець з Польщі маестро Новосельський. Іззовні церковця притягає око всіх прочан, тому, коли немає наших прощ, то в церкві постійно гостюють чужинці, любителі східнього мистецтва. Зате внутрішнє розмалювання для наших людей трохи незвичне. Забагато чорного кольору, риси святих строгі, не поблажливо усміхнені. Зразу були навіть нарікання через те незвичне розмалювання інтер’єру. До малювання достосовані дерев’яні частини та стилізоване важке металеве оковання. Тепер, крім звичайних літніх прощ, до Люрду восени прибуває більше прочан саме на празник Успення, щоб разом з неструдливим парохом, а часто теж із єпископами зложити подяку за вислухані наші молитви та за поновну можливість молитись у Гошеві, Зарваниці, Почаєві чи у Печерських церквах.

І на закінчення

Нині у Люрді завдяки жертвенності прочан і повній посвяті пароха о. Василя Прийми — Україна не є вже екзотикою. Її знають і єпископи, і священики, що відвідують Люрд, а теж усі перекупки з квітами чи готелями.

Так Люрд став для нас, емігрантів з України, малою Україною у Піринеях. Напевно тепер, коли кордони в Україну відкриті, число паломників до Люрду поважно змаліє. Але для нас Люрд — залишиться тим центром, де ми кріпили свою віру, де ми єдналися в молитві за нашу уярмлену Церкву, де ми своїм співом у процесіях у рідній мові привертали увагу всього світу до нашої України. Тож, хто не зможе поїхати відвідати наші марійські місця в Україні, напевне не забуде нашого українського Люрду, де ми зазнавали стільки ласк, де ми заносили наші молитви у стіп Непорочної Діви за нашу Церкву й за нашу Батьківщину.

В. Ґоцький

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>