Мама

(картини з життя)

Народишся малим дитям,
так немічним, без тями,
а вже очима тут, то там
шукаєш личко мами.

Вона накормить, розвине,
скупає, приголубить,
як тільки тінь її мигне,
вже знаєш: — мама любить.

Вчить говорити, в церкву йти,
веде тебе до школи;
вона твій янгол доброти,
твій щит над тілом кволим.

Як наречені під вінець,
ще поки йдуть до храму,
прохають в трепоті сердець:
«Благословіть нас, мамо!»

Померла матінка — твій світ,
— спускають в гріб, у яму,—
кристали сліз поллються вслід
з риданням: «мамо, мамо!»

Смертельно ранений в боях,
відчуєш — час вмирати,—
ідуть до тебе в двох рядах:
твоя й Господня Мати.

Так від колиски до труни
пройде твій шлях тернями,
й останній серця звук струни
ти віддаєш для мами.

Молитва матері проб’є
тюрми найважчу браму;
їй серце кожний дай своє,
бо раз лиш мав ти маму.

Філядельфія, 24 лютого 1980 р.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>