Матусі

За біль, за труди, за любов,
за пестощі і за опіку,
за кожний день, що був готов
до жертв великих —
найкращий цвіт шукай у свому дусі:
досмертну вдячність для матусі…
А згодом, як колись:
слабенький голос,
срібний волос,
тремтячі руки натякнуть
про день останньої розлуки,
— пести її,
огрій забуту згадку,
пести, як і вона тебе,
коли була ти ще малим дитятком…

(«Нова Хата» ч. 10, 1935 р.)

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>