В неділю 8 вересня 1985 року в українській католицькій церкві Успення Пресвятої Богородиці о. парох Стефан Зарічний відправив Службу Божу з Панахидою та виголосив глибокозмістовну проповідь українською і англійською мовами про велич, життя і творчість Патріярха Йосифа і діяльність для завершення нашої Церкви патріярхатом.
Тішить нас, що наш отець парох, хоч належить до молодшої Генерації наших священиків, зрозумів і завжди обстоює права нашої Церкви і її помісність, завершену патріярхатом. Він завжди у своїх проповідях, писаннях і Богослуженнях визнає Блаженнішого Йосифа Патріярхом і його епохальний акт встановлення патріярхату. Можливо, що в часі своїх студій в Римі, він бачив синоди наших владик і їх рішення встановлення патріярхату. Видно, що це чесна і справедлива людина, бо «раз добром налите серце ввік не прохолоне».
Прикро, що доводиться нам слухати деяких священиків, а то й владик, що цього не розуміють чи не хочуть розуміти, не знати з яких причин. Вони вперто оминають цей титул, чим викликають несмак, огірчення і розбрат та вороже наставлення до себе самих майже цілого суспільства. Адже і Святіший Отець Іван Павло II дає нам свої вказівки і натяки, признаючи права нашої Церкви і Блаженнішого Патріярха Йосифа, називаючи його «патріярхорівним», і підкреслює, що він боровся за справедливу справу. Чи слова «Заповіту» Блаженнішого: «Ніколи не відрікайтеся від патріярхату» не є міродайними й зобов’язуючими?
Після відправ у церкві вірні перейшли до церковної залі, де відбувся святочний обід під зарядом 17 відділу СУА і Сестрицтва Апостольства Молитви. Трапезу розпочав молитвою отець парох, який після обіду виголосив святочну доповідь в українській і англійській мовах.
Він сказав, що на наших очах довершуються три епохальні події:
1) Цього року відбудуться великі торжества з нагоди 1100-ліття смерти св. Методія, нашого першого хрестителя, який дав нам азбуку, переклав з грецької на нашу мову св. Письмо, богослужебні книги та створив три єпархії: в Оломунці, в Перемишлі й Києво-Галицьку і оформив їх правно т.зв. «Номоканоном св. Методія». На його гробі в церкві папи св. Климентія в Римі є дві плити від болгарів і словаків, а від нас, українців, нема. Яка шкода! Встановлення такої плити там, де проходять мільйони прочан, мало б велике значення для нашої релігійної і національної справи, для нашого внутрішнього поєднання. Адже ми були ще тоді усі разом і могли дати рішучу відповідь москалям, що вони ще довго після становлення нашої державности не були ні нацією, ні державою.
2) За три роки довершиться тисячоліття Хрещення України-Руси Володимиром Великим, який удержавив християнську віру України і зробив її могутньою в той час імперією.
3) У всіх наших церквах відправляються Богослуження в пам’ять першого Патріярха Йосифа, котрий закріпив ідею великого свого попередника Слуги Божого Андрея, який дав основи поєднання цілої України в однім соборнім патріярхаті. Видно, що зближаються вирішальні події, що дадуть державну і релігійну самобутність Україні.
З черги член Головної Управи і голова маямського відділу Патріярхального Товариства Богдан Дейчаківський виголосив доповідь про «Гарвардський проект» видання творів до тисячоліття хрещення України, у наслідок якої присутні зложили 12 тисяч долярів та задеклярували ще додатково 22 тисячі долярів.
Ірина Ракуш, яка керувала програмою, заявила, що сьогодні не буде мистецької частини. Микола Ракуш в короткому слові підкреслив важливість «Гарвардського проекту», який одобрив св. п. Блаженніший Патріярх Йосиф своїм вкладом 30 тисяч, у свою чергу це підтримали наші митрополити — католицький і православний, вклавши по 10 тисяч долярів. Також єпископи підтримали цю акцію,склавши більші пожертви. При тій нагоді М. Ракуш від себе і своєї дружини Ірени зложив 5,000 долярів на «Гарвардський проект», себто на видання творів до тисячоліття хрещення України. Присутні прийняли це рясними оплесками.
Свято закінчено спільною молитвою «Боже великий, єдиний».
М. Р.
