(Прийнятий в присутності Президента України з ініціятиви глав
та представників конфесій — учасників круглого столу
з проблем церковно-державних відносин в Україні.
Меморандум є відкритим для підписання іншими Церквами
і релігійними організаціями України)
Конференція Патріархів та Єпископів усіх Церков в Україні,
Київ, липень 1997
Ми, представники християнських конфесій України, які тривалий час співпрацюють у питаннях вдосконалення церковно-державних взаємовідносин,
- щиро сповідуючи християнські принципи миру, злагоди, братерської любові, маючи в серці заповіт Євангелія «якщо можливо, будьте в мирі з усіма» (Римл. 12, 18);
- усвідомлюючи складність сучасної церковно-релігійної ситуації в Україні та визначаючи, що протистояння між окремими християнськими конфесіями сягає іноді форм відкритого конфлікту із застосуванням сили;
- заперечуючи прагнення будь-яких сил використати міжконфесійні негаразди в своїх політичних або матеріяльних інтересах;
- відстоюючи право Церкви на самостійне і вільне вирішення внутрішніх проблем;
- усвідомлюючи силу впливу Церкви на уми і серця людей, маючи певність, що злагода між конфесіями є злагодою в суспільстві, і прагнучи суспільного спокою, в Україні;
- маючи на меті зустріти світлий ювілей Господа нашого Ісуса Христа у згоді, мирі, благодаті та Божому благословінні,
проголошуємо наше тверде і одностайне рішення:
- не припускатися використання будь-яких силових дій у вирішенні та врегулюванні міжконфесійних проблем, особливо таких, що стосуються церковного майна;
- вирішувати всі спірні питання виключно шляхом переговорів відповідно до законів держави та похристиянськи на основі взаємоповаги і терпимості;
- не звертатися до влади з метою здійснення незаконного тиску на іншу релігійну громаду чи Церкву.
Вважаємо абсолютно неприпустимими насильницькі захоплення храмів і заявляємо, що не може зватися християнином той, хто піднімає руку на священнослужителів і вірних інших конфесій, прикриваючись іменем Божим або державними інтересами.
Не допускатимемо висловлювань, особливо в засобах масової інформації, в дусі ворожнечі, національної і конфесійної нетерпимості, будемо утримуватися від образливих і зневажливих заяв.
Сподіваємося також, що органи влади виконуватимуть свій конституційний обов’язок і забезпечать для всіх релігійних організацій рівноправність та дотримання законів і виконання судових рішень.
Щиро переконані, що ця наша спільна воля — є воля християн України і закликаємо усіх вірних християнських церков України: не шукаймо ворога серед братів своїх, пам’ятаймо, що Христос не мав ворогів, а прийшов у світ, несучи світло й мир. І ми приходимо у світ цей, щоб здійснити заповіді Його і творити добрі справи, а не сіяти розбрат і ворожнечу. Будьмо вищі за суєтність земних політичних пристрастей, бо гріхом є образа, приниження братів і сестер, що сповідують віру в єдиного Господа нашого Ісуса Христа, живуть на нашій спільній рідній українській землі і працюють заради нашого спільного блага. Тож ні словом, ні дією не образимо ніколи братів і сестер наших.
Щиро впевнені, що наш рішучий крок до миру і злагоди знайде розуміння в усьому суспільстві, стане ще одним виявом миролюбства та високої духовності українського народу.
Хай благодать Божа, прощення і порозуміння будуть з нами назавжди.
+ Любомир (Гузар), Єп. пом. глави УГКЦ
* Цій події, у вересневому числі 1997 була присвячена стаття. У цьому числі друкуємо документ, якого ми тоді не мали.
