Меморіял про польсько-українське поєднання у Церкві

Зібрані на св. Літургії візантійсько-слов’янського обряду, здійсненій у римо-католицькій святині у Подковє Лєсній з наміром польсько-українського поєднання, ми були зачаровані гарним духовим багатством християнського Сходу, з’єднаного з християнським Заходом в Українській Католицькій Церкві. Ми усвідомили собі не тільки вартість, що її через поділ Церкви і поділ політичний ми були позбавлені, як також засадничу обставину служіння справі християнської єдности — через братнє народне поєднання у Христі.

* * *

Ми перепрошували Бога і наших братів-українців за гріх, який тяжить на нас, поляках, за «гріх історичний» — брак зрозуміння стремлінь, а також ситуації українського народу.

Ми перепрошували за історичні скандали і образи, спричинені негнучким наставленням до східнього обряду, за латинізацію уніятських спільнот, за змушування «перехрещення», ображаючи святу тайну, за легковаження їхнього обряду і віри щоденного життя.

Ми перепрошували особливо за кривди, здійснені українській Церкві за наших часів, коли при участі польських католиків уніятська Церква втратила понад 350 святинь і сотні святих ікон культурно-історичного значення.

Ми перепрошували за неприязну поставу деяких католицьких священиків, які, відбираючи у них церкви і підбурюючи вірних проти уніятів, причинилися до їх розпачливого переходу з Церкви єдности на православ’я або на позицію атеїзму.

Ми перепрошували за не раз існуючі в наших думках і настановах упередження і підозріння.

* * *

Ми бажали також вибачити кривди, заподіяні в минулому нам, хоч це були кривди немалі. В найтяжчі для нашого народу хвилини траплялось, що українці били наш нарід. Горіли польські села. Гинули невинні люди, також жінки й діти.

Вибачаємо.

Найновішу історію відчитуємо, як Боже зарядження, щоб польських і українських католиків взаємно примирити. Підіймімо спільну недолю як шлях до спам’ятання, до прочищення наших християнських підстав, національних і людських.

Дякуємо Найвищому Богові за ласку гостинности на польській землі тієї жменьки візантійсько-слов’янських свідків дорогої Католицької Церкви серед наших народів. Вони є для нас правдивими вигнанцями не тільки з своєї землі, але також з найдорожчого скарбу тієї землі, яким є віра й культура їх прадідів. Та віра й культура належить також до нашого духового насліддя, коли вони на протязі віків були часткою польської душі. Через тяжку долю українських уніятів почуваємось направду ограбовані не тільки із спільного насліддя, але з самих східніх джерел нашого дальшого духового збагачення.

Радіємо з тих залишків славної польської толеранції і плюралізму, які проявляються в напівлегальному статусі Української Католицької Церкви у Польщі, у зичливій поставі наших отців перед українськими католиками. З другої сторони, усвідомлюємо собі, що 300,000 українських греко-католиків потребує своїх молодих священиків, потребує нормальної церковної організації з власним єпископом, потребує повернення їм знищених уніятських церков.

Присутність серед нас українських католиків є для нас щасливою нагодою, щоб дати свідоцтво почуття церковної єдности і автентичної польськости, є визнанням для нашої віри, культури й гуманізму.

Бажаємо жити разом і розвиватись у братерстві. У взаємній співпраці бажаємо будувати Божий мир і творити нову добу, добу цивілізації Любови.

* * *

Тому висловлюємо щире прохання до всіх наших Душпастирів і Земляків про допомогу нашим братам-українцям і греко-католикам згідно з власними можливостями. Вони є різні. Одні для владик-єпископів. Інші — для священиків. Ще інші для людей творчої праці, що формують становище й думку суспільства. А також звичайна сіра людина, що диспонує певними можливостями, як знаємо, може принаймні ламати в себе, як також в своєму оточенні, антиукраїнські кривди, може хоч свідчити українцям зичливість і солідарність. Пам’ятаймо всі навчання Святішого Отця Івана-Павла II про боротьбу з ненавистю між людьми, про конечність поєднання, про заходи миру й братерства. Пам’ятаймо також слова, які Примас Тисячоліття. Кардинал Стефан Вишинський свого часу водночас з цілим єпископатом сказав в 1965 році також і в нашому імені: «Перепрошуємо і просимо вибачення».

Гадаємо, що нас всіх це зобов’язує.

* * *

На закінчення звертаємось з покірним проханням, щоб в цілій справі бажали нас поблагословити: Святіший Отець Іван-Павло II, отець Кардинал Йосиф Сліпий, Верховний Архиєпископ Львова для українців, також отець Юзеф Ґлемп, Примас Польщі.

Подкова Лєсня, дня 3.06.1984 року

Молитва про поєднання

  1. Боже, Сотворителю неба й землі, Творче рівних собі народів, Ти створив у відвічних замірах, що Польська й Київська Русь прийняли Євангелію і одержали хрещення тисячу років тому. Так поєднав обидва народи у християнськім братерстві.

Молімось до Бога, щоб за заступництвом святих Володимира і Войцєха своєю ласкою скріплював у нас дар віри і розвивав Боже життя.

Тебе просимо, вислухай нас, Боже,

Господи, помилуй.

  1. Боже, в Тройці Єдиний, Ти дозволив нам через тисячу років перетривати і розвиватися побіч себе і бути для світа — поляками — «Полонія семперфідечіс» — «Польща завжди вірна», а українцям на святій Русі зберегти свою духову незалежність і бути знаком єдности Сходу й Заходу.

Молимося, щоб Всемогучий Господь дозволив нам сповнити активну місію також в наші часи.

Тебе просимо, вислухай нас, Боже,

Господи помилуй.

Молимося, щоб ми були завжди для світа знаком єдности і вірности Богу, хрестові й Євангелії.

Тебе просимо, вислухай, нас, Боже,

Господи помилуй.

  1. Боже Милосердя, глянь на нас, слабих і грішних людей. Ти сам знаєш, які великі непорозуміння, егоїстичні інтереси, людська лють і взаємна ворожість віддалили нас від себе і поділили глибоким проваллям. Історичне співжиття створило нам взаємні кривди і залишило глибокі рани у свідомості нас всіх. Ти, Боже, поможи, щоб у наші часи складна ситуація обидвох наших народів сталася бальзамом на пробуджені серця.

Боже нескінченого милосердя, прости нам наші провини й кривди, які ми взаємно собі зробили. Тебе просимо, вислухай нас, Боже.

Господи помилуй.

Боже ласкавий, дай нам покору, щоб ми взаємно бажали просити вибачення.

Тебе просимо, вислухай нас, Боже,

Господи помилуй.

  1. Боже великий, Боже могучий, Ти можеш допомогти, щоб закінчились місцеві конфлікти, щоб прийшов час спам’ятання, час визбуття наших упереджень і непорозумінь, час навернення основ. Боже, дозволь, щоб наша сьогоднішня зустріч навчила нас доцінювати наше спільне насліддя культури, а поруч, щоб наші патріотизми, польський і український, сперті на універсальних вартостях, не були вже собі ворожі, але доповнювались і несли мир світові.

Молимось, щоб Господь визволив нас з усіх неприязних думок, почуттів, прагнень і зробив схильними до польсько-українського поєднання. Тебе просимо, вислухай нас, Боже,

Господи помилуй.

Молимось, щоб кров св. Йосафата, єпископа-мученика, а також хрест терпінь, несених для Христа стількома вірними, стався нашою перемогою.

Тебе просимо, вислухай нас, Боже,

Господи помилуй.

  1. «Святий Отче, збережи їх… щоб так, як ми були одно… Просвіти їх у правді, а за них Я посвячую в офірі самого себе» (Єв. 17, 11, 17, 19).

Отче, ставиш нас — у своїй нескінченій любові — перед новим великим завданням збудування єдности між нами, як частки широкого братерського руху поєднання народів у новій цивілізації, цивілізації Любови.

Тисячу років тому християнізація Руси завершила остаточне поєднання з християнською Европою. Сьогодні навернення цілої Европи створює підстави будови нової Европи і нового світу, в якому настане спокій, спертий на Правді й Любові.

Всі кличемо разом з Христом до Господа Бога і Отця нашого:

«Отче наш…»

Подкова Лєсьня, дня 3 червня 1984 р.

* * *

Святіший Отче,

Ми, парафіяни костьола св. Кжиштофа у Подкові Лєсьній, на Мазовшу спішимо поділитися з Тобою великим нашим пережиттям.

Дня 3 червня 1984 р. у нашій святині, що її мурами була зелень, а склепінням — блакить неба,— у вечірніх проміннях сонця, яке схилялося до заходу, зібрався кількатисячний натовп віруючих людей, щоб спільною молитвою і Жертвою Служби започаткувати польсько-українське поєднання. Вслухані й у Твоє, Святіший Отче, навчання, бажаємо висловити конечність єдности між людьми, перемагаючи ненависть і висуваючи всепрощення взаємних кривд і провин.

Так на підвищенні перед фронтом з широко відкритою брамою костьола св. Кжиштофа відбулась Свята Літургія візантійсько-слов’янського обряду в українській версії. Її всі учасники, поляки й українці, приймали Святе Причастя. Звичайні люди поруч з представниками світу культури. Діти, молодь, дорослі й старші. Жива Церква двох народів і двох обрядів: римського і східнього. А після того всі стали перед Богом своїм Господом і гідно благали «Отче наш», «Тебе просимо, вислухай нас, Господи», «Господи помилуй».

Безрадні в обличчі великих завдань і труднощів на дорозі до польсько-українського поєднання, перші за тим кроки ми спрямували спільно з братами-українцями до Бога. Ми наочно довели цього містичного вечора на прикладі одної малої парафії, що це поєднання не є неможливим. Багато поляків до пізньої години не бажали відпустити від себе братів-українців, їх священиків і молодечого українського хору.

«Меморіял у справі поєднання», що його разом з переведеною «Молитвою про поєднання» залучуємо, був прийнятий бурею оплесків. Українські гості говорили, що на тернистій дорозі своєї релігійної і національної місії вони будуть відтепер могти кріпитись споминами вечірньої Святої Літургії, пережитої разом з поляками у мазовецькій Подковє Лєсьней. А спільні враження — польські й українські — найкраще будуть віддавати свідчення присутніх: «Живемо у незабутніх часах, коли молитва стала ліком на несправедливість і давні рани».

Так започатковано питання поєднання спочатку з українцями, а опісля з литовцями і білорусинами, що його ми бажаємо провадити дальше, у міру наших сил, спільними молитвами, зустрічами й інформаційною працею.

І Тебе, Святіший Отче, а також кардиналів Йосифа Сліпого і Юзефа Ґлемпа, просимо Батьківської опіки над тією справою. Напевно, також Ти, Святіший Отче, бажаєш уділити своє апостольське благословенство як організаторам, так і учасникам «Святої Літургії Поєднання». Парафіяльний Комітет Допомоги Ближньому в Подковє Лєсьней

Отець Парох Парафії в Подковє Лєсьней

* * *

Подкова Лєсьна, дня 3 червня 1984 р.

Високопреосвяшенніший Отець Кардинал Йосиф Сліпий,
Верховний Архиєпископ Львова для українців,
Рим

Високопреосвященніший Отче Кардинале!

Заохочені прикладом навчання Святішого Отця Івана-Павла II і перейняті болючим скандалом наверствованих у психіці братніх народів взаємними упередженнями — присягли собі причинитись до справи польсько-українського поєднання у Христі, в Церкві та в народньому співжитті. В дійсності при замкнених кордонах і при перерваних природних взаємовідносинах між нашими церковними і народніми спільнотами, апель про поєднання звернули наперід до української католицької спільноти в Польщі, що її вигнанча доля і церковний статус є для нас промовистим знаком, з усіх сторін складної ситуації.

Після довших приготувань через парафіяльні відчити й молитви, що їх апогеєм була в урочистість відзначення наших святих учителів Кирила і Методія, ми мали спільне щастя відправляти Св. Літургію з приводу польсько-українського поєднання, довершеного Отцями-Василіянами з участю українського хору у парафіяльному костьолі в Подковє Лєсьней, в дні 3 червня 1984 р. Підкріплені спільною Літургією і теплою братньою зустріччю, ми широко взаємно відкрили наші серця і тим почуттям бажаємо обняти цілу українську спільноту в світі з надією, що зустрінуться у потиску поєднання не тільки польські й українські руки, але також Євхаристійний Стіл одної Церкви з’єднає при допомозі Папи польських католиків, як також українських уніятів і православних, у будуванні цівілізації любови.

Так започатковану справу бажаємо провадити спільною молитвою, взаємопізнанням та інформаційною працею. Бажаємо просити Високопреосвященнішого Отця Кардинала, Мученика Єдности і Свідка Поєднання, пастирської опіки над нашими справами, як також Вашого Патріяршого благословення.

Парафіяльний Комітет Допомоги Ближньому в Подковє Лєсьней
Огпець Парох Парафії в Подковє Лєсьней

* * *

Подкова Лєсьна, дня 3 червня 1984 р.

Ваша Еміненціє,
Високопреосвященніший Отче Примасе!

Серед наболілих справ, які обтяжують нашу католицьку і національну свідомість, є пов’язання польсько-українських непорозумінь, перекручень і провин по обидвох сторонах, тягар гріху між обидвома народами провадить нас до шукання поєднання в Христі й у Церкві. Цю справу ми розпочали спільною Літургією, що її було відправлено в українській версії з приводу польсько-українського поєднання, 3 червня 1984 р. в Подковє Лєсьней.

Ця подія потрясла не тільки учасниками зустрічі, але також глибоко зрушила польську громадську думку. З того часу помічаємо, що справа поєднання братніх народів здобуває що раз то ширші кола. Це є наслідки Понтифікату Святішого Отця Івана-Павла II, водночас чутливої постави Єпископату Польщі, який з ініціятиви Отця-Примаса поручив нам молитву, призначену братнім народам. Бажаємо продовжувати цю справу молитвою й інформаційною працею. Віримо, що тим самим зіпремось на Отця-Примаса, його послугах, як спеціяльного Апостольського Делегата для українців у Польщі. В його серце складаємо наші намірення й ініціятиви, прохаючи, щоб Отець-Примас бажав разом з Святішим Отцем і Кардиналом Йосифом Сліпим прийняти пастирську опіку над цією справою. Просимо про Примасове благословення для наших дальших праць.

Парафіяльний Комітет Допомоги Ближнім в Подковє Лєсьней
Парох Парафії в Подковє Лєсьней

* * *

Подкова Лєсьна, дня 20 жовтня 1984 р.

Його Ексцеленції Високопреосвященнішому
Отцеві Архиспископові Мирославові Любачівському,
Наслідникові Верховного Архиєпископа Львова для українців

св.п. Кардинала Йосифа Сліпого,
Керуючого Святішим Синодом Української Католицької Церкви в Римі

Високопреосвященніший Отче Архиєпископе!

З глибоким болем прийняли ми відомість про смерть св.п. Кардинала Йосифа Сліпого. Його Особа була для нас побуджуючим прикладом вірности Церкві й своєму народові. З Ним ми пов’язали започаткування під час Літургії в нашому парафіяльному костьолі справу польсько-українського поєднання, скеровуючи на його руки прохання нашої громади про опіку над нашими задумами. Хоч того прохання нам не вдалось переказати за його життя на землі, то, однак, заглиблені в молитву за Його душу, свято віримо, що при троні Отця народів і Творця історії буде свято опікуватись справою нашого поєднання у Христі й Церкві.

Наша молитва про поєднання захоплює щораз ширші кола, визначуючи дорогу інформаційною і видавничою працею. Це робить наше прохання про українську церковну опіку над цією справою більше актуальною і тим більше зміцнює нашу віру. Скеровуємо її на руки Вашої Ексцеленції з живою надією одержання пастирського благословення і підтримки для наших починів.

Парафіяльний Комітет Допомоги Ближнім в Подковє Лєсьней
Парох Парафії в Подковє Лєсьней

Далі буде

Свіжий номер

5 (492) 2022 OBKLADYNKA_sajt