Однак Україна поліконфесійна, і Православні Церкви дозволяють духовенству балотуватися до місцевих рад. Як наслідок, дійшло до того, що на двох округах у Рівненській і Тернопільській областях політсили-опоненти виставили альтернативними кандидатами до рад по священику. Душпастирям цим напевно намалювали чудові картини майбутньої співпраці і добрих діл, які вони зможуть робити, сидячи у сесійних залах… Але реальність виявилася іншою: отці стали прямими конкурентами, що ще більше підірвало авторитет Церкви як суспільного інституту. Заради чого це робилося? Задля тимчасового підкріплення в очах виборців легітимності політичних партій, які цю легітимність підірвали через власні дії й бездіяльність. Бо ж, як відомо, неподілене царство не вистоїть.
Повний текст читайте в друкованому журналі
