– Говорячи про києвоцентричність, як досягти балансу між нею та прагненням вірних до втілення american dream?
– Думаю, це можливо тільки в церковному контексті. Не в контексті громадсько-політичному, бо цей контекст поляризуватиме ідеї, протиставляючи одну одній. В церковному контексті існує поняття єдності в різноманітності. У інших країнах поселення де-факто об’єднують людей, які є нащадками нашої Церкви третьому, четвертому, а то й більше, поколіннях. Як для них зберегти києвоцентричність, будучи носіями american dream? Знову ж таки через єдність у різноманітності. Ви знаєте, ту єдність у різноманітності ми сьогодні переживаємо не як небезпеку, а як багатство. Наприклад, коли тепер на Синод збираються єпископи з цілого світу, які виросли в різних культурах, і ми дискутуємо якусь одну тему, то владики з Бразилії, Канади, Америки, України, отці з Казахстану розуміють її кожен по-своєму. Тоді бачимо, наскільки одна тема може бути багатогранною, тоді маємо справді нагоду об’єктивно бачити ту чи ту істину, яку сповідуємо разом як єдине церковне тіло. Тоді можемо добачити такі грані київської традиції, які до того часу ніхто ніколи не бачив. Чому? Бо не було, з другого боку, скеровано на неї такого світла. Така єдність у різноманітності є викликом і нагодою, небезпекою і багатством. Я це бачу, в принципі, як можливість, і то саме в церковному контексті. Чому? Тому що єдність у різноманітності можлива лише силою і діянням Святого Духа. Бо, по-людськи кажучи, різноманітність заперечує єдність.
Ми говорили на початку, що тяжко тепер у культурі, яка підкреслює індивідуалістичність, будувати спільноту. І тому кажуть, що слово «спільнота» дуже церковне. Бо справді спільнотою (не колективом чи організацією!) можна бути лише тоді, коли ми натхнені одним і тим самим Духом, коли ми збираємося – такі різні, з різними дарами, різними мовами – і відчуваємо, що єдині. Чому? Бо маємо одного Духа, в ім’я якого об’єднані. У нас глибша мотивація і глибша спільність, яку не може знівелювати різноманітність культурних, мовних, інтелектуальних контекстів, у яких ми живемо і душпастирюємо.
Повністю інтерв’ю читайте у друкованій версії журналу.
