За свій довгий вік Володимир Стернюк пережив чимало: дві великі війни, окупаційні режими, концтабори, десятиліття жорстоких гонінь і цинічного оббріхування. Проте як людина непересічна далі йшов уперед навіть тоді, коли чимало інших спотикалися. Свобода Церкви та можливість вільно сповідувати свою віру, якими ми тішимося зараз і які багатьом із нас видаються чимось звичним, стали можливими великою мірою завдяки жертовній та геройській праці подвижників на кшталт митрополита Стернюка.
І хоча сам владика ніколи не погодився б назватися героєм, незламність, виявлена ним у тривалій та виснажливій боротьбі, демонструє героїзм духовного батька українських греко-католиків. Час і обставини були проти загнаної в підпілля Церкви, однак, дякуючи Богові та вірності таких, як блаженніший Володимир, вона встояла й перемогла своїх переслідувачів. Митрополит Стернюк не мав ані озброєної до зубів армії, ані величезного пропагандистського апарату, ані таємних агентів чи впливових лобістів – всього того, без чого зараз важко уявити сильних світу сього. Він робив лиш те, що міг, і більше на ніщо не дивився.
Повністю статтю можна прочитати у паперовій версії журналу.
