Мій особистий досвід праці з молоддю чи служіння для молоді – це не якісь теорії, а просто мистецтво бути, прийти і спілкуватися. Правдиво почути можна того, з ким ти є, і краще робити це за горнятком чаю. Якщо прийти з книжкою і сказати: «Давайте навчу вас, як то має бути!», то молодь не сприйме, бо не відчує, що бере участь в житті суспільства. Молодь часом буває дуже критична, і це теж треба вислухати. Замало сказати: «Не роби так, бо то гріх!». Якщо молоді пояснити, що щось для неї є добрим, вона робитиме це, а якщо пояснити, що щось є недобрим, не робитиме.
Зараз викликом для молоді є весь віртуальний світ. Звісно, ми не можемо заборонити їй користуватися інтернетом, але можемо наповнювати віртуальний світ добрим змістом. Бог у попередню епоху, коли не було такого доступу до інформації, як тепер, у інформаційну епоху, і в століття, які прийдуть, той самий. Немає особливого значення, чи проповідуємо ми словом, чи через книжку, чи через соцмережі – Бог той самий!
Повністю інтерв’ю читайте у друкованій версії журналу.
